Усе пройде...

Агнія Бурне

Коли приходить час мовчання, Лік зупиняється на мить. Лунає сповідь і прощання, І в грудях лоскотно щимить. Та лиш Земля зробила круг, Ми бачим знову Сонця світло. Сьогодні ти-мій ліпший друг, І що гнітило - усе стихло. Та варто Сонечку сховатись... Чи зможеш ти повірить в те? Одразу сповідь обірвалась, Та не журись, усе пройде...

2019-06-28 10:45:42

7

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Агнія Бурне

@Де Лайт навіяло щось. То тільки не зрозуміла: про кохання, чи про дружбу🤣

Відповісти

2019-06-28 13:13:01

Подобається

Де Лайт

@Агнія Бурне Знаєш, таке більш братерське

Відповісти

2019-06-28 13:24:00

1

Агнія Бурне

@Де Лайт точно. Це більш підходить😉

Відповісти

2019-06-28 13:24:51

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5493

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12001