До братів по нації: вільних і невільних...
Андрій Лісовий
Пийте, браття, поки п'ється Із чаши вольно́сті, Бо й не тихо уже в'єтсья Терéн чужо́й злості... Не лягайте уже спати, Не треба, наспались, Треба й ніччю панувати, Аби не зламатись... Вдень будуйте місці стіни, Уночі моліться Богу, Все про славу України, Про її перемогу... І моліте і благайте - Цього не стидайтесь, І до бою ставайте, З братами єднайтесь! Не цурайтесь свого краю, Й шляхів не шукайте До чужого того "раю" - Своє ви плекайте! Не чекайте нагороди, Ні срібла ні злота, Воля ваша - святі води, Неволя ж - болота... Не кричіте про неправду, Самі ж винуваті, Збудували так громаду, Не чорти трикляті! Збудували так громаду Ті добрії люди, Хто повірив маскараду - Дурні і приблуди... І поки керують нами, Слуги царськиїх послів Не прийти братам до тями, Й від глибоких вірних слів...
2020-11-17 09:14:53
6
0
Інші вірші поета
Круела де Віль (укр. переклад пісні) Ціна правди Хранімо ж, люде... Життя як воно є
Інші поети
Vika Vitea
@vika_vi_bwsk
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1480
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992