Йоганн Алієнте
@Awen_27
I might trip, I never fall
Вірші
Від краю до краю
Від краю до краю Дивлюся на хмару Про Рай я гадаю Чужий невідомий Далекий від дому Від рідного краю
2
0
105
210
Шматує курка двоголова Знак Володимира святий І знову пре орда зі Сходу На край наш рідний, чарівний Моліться, люди і в день лихий І світлую годину. Моліться Богові за Україну!
3
0
104
Обійми з нею
Розчинитися б у твоїх обіймах Наче цукор у каві Наче сіль в смачній страві З головою поринути Як майстер, що розуміється в справі Як повітря, що проникає в легені Як пагони листя молоді і зелені Я так прагну любові А ще більще обіймів із нею
2
0
88
Піснь про мову
Яка пригожа гарна та чудова Є наша українська мова Не треба нам чужого язьіка Язик має навіть і корова А мова мова! Ця мова наче пісня солов'їна Нехай красиво так як соловей Співає та говорить вся країна! Країна ризику й звитяг Країна мужності варяг Повстане й знов замайорить Жовто-блакитний стяг!
2
0
106
Розмова
Ти з усіма та тільки не зі мною. Мене як чорну кішку оминаєш, для тебе я подразник, трігер. Ти справжнього мене не знаєш всі ті слова для тебе вітер Розмова щира наче каторга для тебе Біжиш, крізь пальці утікаєш
3
0
175
Багра
Багра в листях швидко згасла І тепер тут сіра осінь Захандрити довелося Сизим димом пропахтілося волосся Ліс, туман, зелена хвоя Відчуваю сірість моря Відчуваю темряву при якій я зараз йду Поринаючи в пітьму Наче сон, але безбарвний Десь поділась моя багра Та, що в листях на деревах Десь поділись всі смаки І гарячі кольори тільки сіро навкруги
4
0
124
Любити, кохати, зітхати
Любити, кохати, зітхати Потім падати у відчай - страждати. Серце попсовано наче його нещадно Шматували вандали Потім сидіти гадати на гущі від кави Чому ця особа на дорозі спіткала Чому повз не пройшла Запала у душу? Чому ти гадаєш і спогади душать? Болить? Та не дуже Навіщо так друже Кохати, щоб потім вірші про таке написати І пошуках щастя та правди Тобі я не раджу кохати, щоб потім Журливо зітхати.
3
0
146
Гаряче літо й сонця тінь
І день буденний та бентежний Я вигорів з тобою на декілька століть Усі ці зорі, очі-сині води Поеми недосипаних ночей Усе це брякле та пусте Немає сенсу та забуте Міраж на цвинтарі моїх солодких мрій
8
0
176
Руками
Руками холодними мацати простір Сміливо крокуючі прямо в пітьму Йду і вагаюсь наче на осліп Клаптики сонця з собою візьму Безстрашні зусилля, що волочать біду Осторонь, осторонь нехай обійдуть Тікай від нещасть, що за руки в безодню тебе приведуть
5
3
141
Вірші, поезія та книги
Серед забутих мрій-ілюзій Пустоші розтріляних ідей Чим яскравіше твоє сонце світить Тим більше за спиною злих тіней Де не знайдеш ти розуміючих тебе людей Що окидають ненароком нечистим заздрісним оком Тікай звідтіль, хапай свої вірші поезію та книги Бо їхні душі байдужі і холодні криги Їм лиш потрібні докори для кривди
4
0
193
Я
Я просто хустинка для сліз, Що потім нудно сидить у кишені Я просто словник зшитих слів Я думка, що зависає в моменті Я остання буква алфавіту Я той, хто пройшов за тобою півсвіту Я той, хто у небі з хмарками літає Я той, хто розумний, але нічого не знає Я гармонійний, різнобарвний, усякий ментальний та метафізичний Достатньо спокійний та істеричний Я той хто реальний та метафоричний
10
1
260
Мої вірші
Мої вірші - трагедія Думки мої - сміття Промова моя - сарафанове радіо А спогади - забуття Руки мої мов крига Зледеніли як почуття Кохання для них спрага Дотик їх плавить як жар Дотик тендітних рук Змушують серце битись Як серед купи тіней Самому не загубитись
8
5
241
Сором і страх
Убий в собі сором і страх Що так заважає жити Він наче тяжкий тягар Не дає кохати й любити Позбуться його назавжди Скинь з себе кляте ярмо Що душу одвічно шкребло
5
0
225
Про страх
Я розквитався з страхом без жалю Боровся з ним, тримав його за зуби І задушив його не я, а лиш мої холодні руки
5
0
123
На балконі
Я на балконі одиноко Весь світ цей оком огляну Згадаю все своє життя минуле Яке уже не поверну Не повернусь туди раніше Не хочу я Мені там гірко І хоч там народився я Але прожив там не своє життя Мені тут любо наче вдома Хоч відчувалась легка втома Таке все рідне та знайоме Проте й далеко я від дому.
6
1
219
Мрії - гарячі жар-птиці
Мрії мої - гарячі жар-птиці Хитрі й прудкі мов лисиці Тікають скрізь пальці наче вода Мрію ту хочеш схопить за хвоста Мрія гаряча скажена як звір Майже спіймав вір хоч не вір Мрії крилаті літають як птахи Літають далеко як хмари
7
2
214
Моновірш про прірву
Кидати в прірву частини себе Не найраща з ідей
7
5
203
Тягар
Ти не проси легкий тягар А мрій про більш широкі плечі.
7
0
290
Чи хто назвав би тебе пані?
Отак би руку помічи тянув? Отак згораючи в любові В солодкім болі потонув? Чи хтоб тримав твої тендітні руки Коли вони замерзлі та без сил І на руках тебе носив. Я також помочі просив І ти приходила і радий був я тебе чути Мені твоїх слів підтримки не забути Давала віру та надію Коли я такий непречипурений, незграбний та не взутий. Але любов'ю все ж окутий
5
3
295
Душа вона у грудях
Ми там тримаємо її як в укритті Комусь даєм ми своє серце даром Комусь ми не відкриємось в житті Ховаємо його серед своїх наче чужі І їй буває там так тісно Що виринає з криком з глибини Ковтаєм сльози і стимуємося так міцно Що рвуться ті кайдани для душі
4
0
161
Мені наснилось моє сонце
Мені наснилось моє сонце Таке яскраве в жовтім сукні Воно було одне таке І зігрівало мене в тихім смуткі Веселе, ніжне та тендітне Яскраве, білосніжно золоте Приємне, тепле та м'яке Явилось у ві сні мені Прекрасне сонце, що колись було моє
5
2
176
Естетика лісу в тумані
Естетика лісу в тумані Абстрактність думок моїх плинь Не бачиш ми ходим в обмані Глибоко погляд розкинь Ми ходим, шукаєм блаженні гнані за правду Ми діти землі, її топчимо обітованну Голу та босу не менше прекрасну. Збережи ці вірші, коли згадка сягне і тіло і душу і розум Ти читай їх під вечір наче звичайну прозу
5
2
247
Лихо з розуму
Те маленьке лихо ніжно собі сопіло Та здоровезне лихо гучно так хропіло Те лихо, що зрозуму на стілець садило боляче струмом било Лихо ж від почутів груди шкребло у них же жалило Лихо, що від п'яності дошкоджало розум, пам'ять не щадило Лихо, що від смутку розбивало серце, привело за руки, булькнуло в озерце Лиха всі різняться, доля в них одна Знайде тебе в ліжку чи на річці дна
6
2
191
Його думки...
Його думки ним володіли, зводили його з розуму та шкодили тілу
6
2
185
Темна ніч
Темна ця ніч Тільки чутно як кулі свистять Тільки вітер гуркоче в дротах Зірки тьмяно так сяють В темну цю ніч, тільки ти кохана не спиш Біля ліжка тихенько стоїш, сльози ти витераєш Я ж так люблю глибочинь твоїх ніжних очей Мрію завжди притулитися до них вустами Темна ця ніч розлучає коханая нас Та тривожний і чорний цей степ, що простягся між нами...
8
1
238
Мої думки
Думки, думки я б залюбки розклав їх віршами на рядки...
6
2
260
Терпець, кремінь, сила
Тепри, бо зтерпіти не кожен зможе А здатись легко залюбки Тепри, коли в душі шкрегоче Ломає кості із нутрі Терпець то сила, точе мов той кремінь Але терпіти не вистачає сили І відчай каменем холодним вже остигла Оці всі люди, монотоність так вже остогидла Оці всі слухи, що торочуть щось не впинно Ти скажеш знову:"Все набридло" Життя вже сіре не цікаве Немає в нім смаку, мов холодна кава Та ти потерпи трошки... Терпець тебе тоді так нашліфує Не буде ні хвилини часу На скигління та на дурні думки То боротьби із темрявою він тебе готує Тоді вже буде легко та не страшно А міг би здатись залюбки...
6
1
265
Мутне бачення
Прокидаюся зранку зі збитим режимом А ти прокинешся тоді, коли запахне смаженим і димом Називай себе скільки завгодно людиной Проживши на окраїні так не побачиш середину Не залишивши нічого так все і покину Твоє оточення це лиш мутне бачення При перших твоїх проблемах вони скажуть тобі до побачення Я намагався робити справи, коли ти клацав телебачення. Не бачивши проблеми тобі скажуть все гаразд Тебе вже відідрали від асфальту Не встиг навіть натинути на газ Ми ходимо мов тіні серед дня ніхто не бачить нас
6
0
223
Думки думками
Думки думками збираються до купи Коли гримить ехо війни Картають мене ж мої думи І наче відчуття вини Що я не нищу ворога з гніву Що не даю я волі своїм звіру Але потішить гордість за Вкраїну милу І я бажаю ні не помсти, а лиш миру Думки думками так зібралися до купи Що не дають себе почути Мені однаково чи буду жити чи в палкім бої голову схилити Чи маю я щось втрачати Чи заново життю навчати Не знаю лиш думки думками...
6
1
217
Лист до тебе
Так, знаю я жахливий та агресивний та додаю тобі стресу Та коли без тебе я не бачу сенсу Поки ти спиш, знов напишу як я кохаю Як щось груди шкребе та тяжко зітхаю Голос почую і серце палає Воно палає, ні, не палить, а гріє Трепоче, рветься, радіє... Я хотів прозою та щось надихнуло Очі згадаю твої і у грудях щось спалахнуло. Так по теплому ніжне як сміх твій... Люблю твої сльози, посмішки, радість люблю твою силу і люблю твою слабкість. Ти вже вибач пробач, що не можу любов'ю тією зігріти Тож приходиться на відстані так і любити...
7
1
338
Затянуло небо тяжкою журбою
Затянуло небо тяжкою журбою Закопали в землю святу знайшла душа свого покою. Затянуло тяжкою журбою смуток тяжкий не відбився скупою сльозою Люди купою зібрались та уже не бачить, похилили голови стоять тихо плачуть. Ви далеко тепер з миром спочивайте. А ми далі будем жить тай не забуваєм! В гості більш не зможемо прийти та обняти. Затянуло небо тяжкою журбою що тут і сказати...
6
0
209
Життя - це боротьба!
Коли опускаются руки, коли в голові з'являються зайві шум та звуки. Ґрунту не треба, бо я маю крила Пливе земля під ногами, що мене породила, на світ цей без ликий. Я не звір, але духом дикий. Літають хмари я досі грію руки в кармани. А що тим рукам? Тримати їжу та іншу руку ніжнішу. Тримати братську та опору кріпкішу. Я сам собі стовбур та стержень. То піде лиха ніч і прийде день. Якщо боротися, щоб кров у жилах стила. Якщо вмерати, щоб плачевність затихла. Борися! бо можуть забути. Борися! бо можуть в кайдани загнути. То можна загинути, але духом не вмреш. Духу не треба плоті, його не зітреш.
6
3
242