- Доброго ранку, ви хто? Чому тут по стороні люди поки кафе ще закрито?
- Доброго ранку Марія Фолькер, цей учень хоче тут працювати, ми саме говорили йому що такі рішення приймаєте ви.
- О то це інші розговори, робочі ручки нам ніколи не помішають. Мет якщо ти почав пояснювання мині, то за одне розповіли хлопця тут про все.
- Добре пані.
- До речі як тебе звуть? І зможеш почати роботу сьогодні?
- Я Ен Су пані, звичайно зможу, але можна у дві години відійти на годинку записатися до клубу?
- Ну добре, але постарайся по скоріше а, в який саме клуб ти хочеш?
- В стрільбу із лука міс Фолькер.
- О це хороший клуб, молодець. Я тобі навіть допоможу, подзвоню до глави клубу і попрошу прийняти твою заявку чим скоріше.
- Дякую Марія Фолькер. Я ще хотів одне спитати, можна я буду працювати на зміні з ними?
- Звичайно, якраз їм і не хватає людей. І ще одне, коли Метью буде проводити екскурсію, він покаже другу частину кафе на другому поверсі, там гурток кулінарії ми деколи просимо їх допомогти.
- Ясно, то я схожу переодінусь і повернусь, через 10 хвилин буду.
- Добре, тут все-таки є що іти, школа дуже велика.
Ен У бистро добіг до гуртожитку, переодягнувся та розбудив Анхеля.
- Я зараз біжу у кафе, а ти не забудь одягнутися, у дві години повинен постукати Вадим скажеш, що я просив прийти до мене, підеш з ним до дівчат, а потім до мене там вже розберемося, я пішов.
Хлопець не встиг і слова сказати як Ен Су, вже не було у кімнаті. Таким образом головний герой знову був у кафе.
- А ти бистрий.
Сказала Кіра.
- Ще нікого нема?
- Скоро проснуться і будуть.
- Ясно.
- Мет, а що в тебе в руках?
- Твоя форма, ти будиш офіціантом. Пішли покажу де можна переодягнутись і покажу тобі все. Тут можеш переодітись.
- Я готовий.
- Пішли далі, тут кухня, а о там туалет, кабінет Марії Фолькер. О тож ходімо на другий поверх.
- О ти вже вернувся.
- Так Мет якраз проводить екскурсію.
- Чудно, а це глава гуртка кулінарії його звати Ліам Хафрі, якраз він нам і допомагає.
- Приємно познайомитися я Лі Ен Су новенький, від сьогодні буду працювати офіціантом у низу.
- Сходяться відвідувачі, ой вибачте помішала. Привіт, Ліаме.
- Ну що ж ідемо працювати, новачок покажи себе. Ліам поможеш о другій годині?
- Звичайно міс.
Ен Су дуже бистро при способився та час пройшов не помітно. Вже було 14:05, але друзів так і не було.
- Можливо щось не так вже 14:05, а ніхто не стукає, і я не знаю в якому номері живе його друг. Вийду почекаю в коридорі.
Пройшло ще три минути та бачить він хлопця, який поспішно закрив двері й метеоритом біг до нього.
- Доброго дня.
Сказав хлопець та почав стукати у двері.
- Вибачте ви Вадим.
- Так, а що?
- Я тут живу, я сусід Ен Су. Мене звати Анхель Аліссум.
І тут повисла тиша. Хлопець сповнив ранню розмову про їх співмешканців.
- Я друг Ен Су, ми договорювалися зустрітися з ним, ти не знаєш де він?
- Я знаю про вашу зустріч та знаю де він. Також він просив піти з тобою та дівчатами у кафе.
- Ти та про дівчат знаєш. Ну добре пішли, вони точно будуть кричати, тому що ми, тому що я забув і ми запізнились.
І знов повисла тиша, хлопці дійшли до школи та побачили дівчат які йшли до них. Особливо одну із них, яку вже розривало по виду.
- Чому так довго і де Ен Су?
- Він просив підійти у кафе.
- Він має записатись до гуртка, ще ми з ним пройти, а тепер його нема, та й ще шукай його! Добре, допустім. А чого ви так довго?
- Я забув.
- Ну все Вадим я тебе точно приб'ю.
- Кейс почекай, пізніше його вб'єш. Він не сам.
- А точно, вибач Фріна.
- Доброго дня, ти Анхель Аліссум.
- Так.
- А чому ти з Вадимом.
Запитала Ен Мі.
- Твій брат просив прийти до нього разом з вами.
- Ти знаєш, що я його сестра?
- Так і знаю хто ти. Ти найкраща подруга Ен Мі, Хафріна.
- Так правильно, але з відкіль ти знаєш нас?
- Ен Су розповів, а прийти він просив у кафе. І наскільки я знаю ми запізнюємося, тому нумо поспішати.
- Так ти прав.
Відповіла Ен Мі. І так бистрим ходом вони дійшли до кафе. Задзвенів дзвіночок у дверях.
- Кіра, Мет це вони.
Сказав Ен У.
- О друзі чому так довго, я вже думав не прийдете уже 14:16.Ну краще пізно чим ніколи. Я бистро переодягнусь і повернусь. Кіра я схожу за Ліамом.
- Добре, дякую поспішай.
Бистрим ходом Ен Су переодягнувся та сходив за Хафрі. Вони спустилися та Ен У, подякував за допомогу. В ту же минути потягнув друзів до гуртка.
- Так ось де ти був!
- Так сестро, тепер я працюючи у кафе. Ви вже познайомилися з Анхельом. Він якраз хотів стати нашим другом, ніхто не проти?
- Звичайно ні.
Сказали вони всі в один голос.
- Бачиш я говорив що вони будуть тільки за.
- І ти мав рацію. Дякую вам всім.
- Нема за що, я та Фріна вже давно хотіли познайомитися. Але тебе так тяжко знайти.
- Ем, на що т чуток, і я знаю що всі в курсі. Вони правдиві, це нічого?
- Звичайно ні.
Знову в один голос сказали вони.
- До речі я лесбійка, Вадим знав, я теж хотіла сьогодні розповісти. Тому не переживай.
Сказала це Кейс.
Друзі були трішки здивовані, але ще раз повторили.
- Ми дійсно не проти, ми навіть допоможемо вам, тільки скажіть.
З бистрим темпом вони добігли до гуртка, за п'ятнадцять хвилин. І коли вони були там, на Ен Су чикав знову не великий сюрприз.
- Вже натовп зібрався.
- Кейс, моя начальниця подзвонила до глави клубу, та попросила, щоб мене без черги пустили. Лишилося знайти главу, побудьте тут, а я спитаю в того хлопця. Вибачте могли ви мині допомогти?
- Розбещений знову ти.
- О молодий пан, я не впізнав ваз за спини у такому одязі, то ви учасник в цьому гуртку?
- Я просив не називати мене так. І так я учасник.
- Я теж просив не називати мене розбещеним, але ви не послухали то чому я повинен.
- Так чому ти тут, та вчому я повинен був тобі допомогти?
- Я хотів вступити в клуб, а допомоги хотів попросити зі знаходженням глави. То ти знаєш де він?
- Навіщо він тобі?
- По прохані міс Марії Фолькер, я мав не стояти в черзі, а зразу подати заявку.
- Якщо по прохані міс, тоді зрозуміло. Що ж ходімо.
- До речі молодий правитель це точно доля, вам так не здається?
- Ні не здається.
- Ми з вами за ці дні вже стільки разів зустрічались, що ж це як не доля!
- Це називається повне не везіння. Джеймс до тебе дзвонила пані Марія.
- Так, мав прийти претендент у гурток, а звідки ти знаєш?
- А ось і він.
- О так це ти, кого рекомендувала моя тітка?
- Якщо ви про пані Марію Фолькер, то так.
- Так про неї, я її племінник, мене звуть Джеймс Малєвор, я керівник нашого гуртка.
- Мене звуть Лі Ен Су, я новенький, а також працюю у вашої тітки.
- Тоді зрозуміло. Вона дійсно рекомендувала тебе не тільки із цього, ти в прекрасній формі. Лишилось пройти тест на стрільбу із лука, ти колись стріляв?
- Так, але це було давно.
- Значить, ти з правилами та стійкою знайомий, прекрасно. Ні чого що давно не стріляв, в тебе три спроби, ходімо.