Рік назад
Новий навчальний рік. Перший семестр. Перше знайомство.
Друге знайомство
Третє знайомство
Молодий пан
Рани та синяки
Це точно  доля
Приємно познайомитися Айко
Це точно  доля

  - Доброго ранку, ви хто? Чому тут по стороні люди поки кафе ще закрито?

  - Доброго ранку Марія Фолькер, цей учень хоче тут працювати, ми саме говорили йому що такі рішення приймаєте ви.

  - О то це інші розговори, робочі ручки нам ніколи не помішають. Мет якщо ти почав пояснювання мині, то за одне розповіли хлопця тут про все.

  - Добре пані.

  - До речі як тебе звуть? І зможеш почати роботу сьогодні?

  - Я Ен Су пані, звичайно зможу, але можна у дві години відійти на годинку записатися до клубу?

  - Ну добре, але постарайся по скоріше а, в який саме клуб ти хочеш?

  - В стрільбу із лука міс Фолькер.

  - О це хороший клуб, молодець. Я тобі навіть допоможу, подзвоню до глави клубу і попрошу прийняти твою заявку чим скоріше.

  - Дякую Марія Фолькер. Я ще хотів одне спитати, можна я буду працювати на зміні з ними?

  - Звичайно, якраз їм і не хватає людей. І ще одне, коли Метью буде проводити екскурсію,  він покаже другу частину кафе на другому поверсі, там гурток кулінарії ми деколи просимо їх допомогти.

  - Ясно, то я схожу переодінусь і повернусь, через 10 хвилин буду.

  - Добре, тут все-таки є що іти, школа дуже велика.

    Ен У бистро добіг до гуртожитку, переодягнувся та розбудив Анхеля.

  - Я зараз біжу у кафе, а ти не забудь одягнутися,  у дві години повинен постукати Вадим скажеш, що я просив прийти до мене, підеш з ним до дівчат, а потім до мене там вже розберемося, я пішов.

  Хлопець не встиг і слова сказати як Ен Су, вже не було у кімнаті. Таким образом головний герой знову був у кафе.

  - А ти бистрий.

  Сказала Кіра.

  - Ще нікого нема?

  - Скоро проснуться і будуть.

  - Ясно.

  - Мет, а що в тебе в руках?

  - Твоя форма, ти будиш офіціантом. Пішли покажу де можна переодягнутись і покажу тобі все. Тут можеш переодітись.

  - Я готовий.

  - Пішли далі, тут кухня, а о там туалет, кабінет Марії Фолькер. О тож ходімо на другий поверх.

  - О ти вже вернувся.

  - Так Мет якраз проводить екскурсію.

  - Чудно, а це глава гуртка кулінарії його звати Ліам Хафрі, якраз він нам і допомагає.

  - Приємно познайомитися я Лі Ен Су новенький, від сьогодні буду працювати офіціантом у низу.

  - Сходяться відвідувачі, ой вибачте помішала. Привіт, Ліаме.

  - Ну що ж ідемо працювати, новачок покажи себе. Ліам поможеш о другій годині?

  - Звичайно міс.

   Ен Су дуже бистро при способився та час пройшов не помітно. Вже було 14:05, але друзів так і не було.

 - Можливо щось не так вже 14:05, а ніхто не стукає, і я не знаю в якому номері живе його друг. Вийду почекаю в коридорі.

  Пройшло ще три минути та бачить він хлопця, який поспішно закрив двері й метеоритом біг до нього.

  - Доброго дня.

  Сказав хлопець та почав стукати у двері.

  - Вибачте ви Вадим.

  - Так, а що?

  - Я тут живу, я сусід Ен Су. Мене звати Анхель Аліссум.

    І тут повисла тиша. Хлопець сповнив ранню розмову про їх співмешканців.

   - Я друг Ен Су, ми договорювалися зустрітися з ним, ти не знаєш де він?

  - Я знаю про вашу зустріч та знаю де він. Також він просив піти з тобою та дівчатами у кафе.

  - Ти та про дівчат знаєш. Ну добре пішли, вони точно будуть кричати, тому що ми, тому що я забув і ми запізнились.

   І знов повисла тиша, хлопці дійшли до школи та побачили дівчат які йшли до них. Особливо одну із них, яку вже розривало по виду.

  - Чому так довго і де Ен Су?

  - Він просив підійти у кафе.

   - Він має записатись до гуртка, ще ми з ним пройти, а тепер його нема, та й ще шукай його! Добре, допустім. А чого ви так довго?

  - Я забув.

  - Ну все Вадим я тебе точно приб'ю.

  - Кейс почекай, пізніше його вб'єш. Він не сам.

  - А точно, вибач Фріна.

  - Доброго дня, ти Анхель Аліссум.

  - Так.

  - А чому ти з Вадимом.

  Запитала Ен Мі.

  - Твій брат просив прийти до нього разом з вами.

  - Ти знаєш, що я його сестра?

  - Так і знаю хто ти. Ти найкраща подруга Ен Мі, Хафріна.

  - Так правильно, але з відкіль ти знаєш нас?

  - Ен Су розповів, а прийти він просив у кафе. І наскільки я знаю ми запізнюємося, тому нумо поспішати.

  - Так ти прав.

   Відповіла Ен Мі. І так бистрим ходом вони дійшли до кафе. Задзвенів дзвіночок у дверях.

  - Кіра, Мет це вони.

   Сказав Ен У.

  - О друзі чому так довго, я вже думав не прийдете уже 14:16.Ну краще пізно чим ніколи. Я бистро переодягнусь і повернусь. Кіра я схожу за Ліамом.

  - Добре, дякую поспішай.

  Бистрим ходом Ен Су переодягнувся та сходив за Хафрі. Вони спустилися  та Ен У, подякував за допомогу. В ту же минути потягнув друзів до гуртка.

  - Так ось де ти був!

  - Так сестро, тепер я працюючи у кафе. Ви вже познайомилися з Анхельом. Він якраз хотів стати нашим другом, ніхто не проти?

  - Звичайно ні.

   Сказали вони всі в один голос.

  - Бачиш я говорив що вони будуть тільки за.

  - І ти мав рацію. Дякую вам всім.

  - Нема за що, я та Фріна вже давно хотіли познайомитися. Але тебе так тяжко знайти.

  - Ем, на що т  чуток, і я знаю що всі в курсі. Вони правдиві, це нічого?

  - Звичайно ні.

  Знову в один голос сказали вони.

  - До речі я лесбійка, Вадим знав, я теж хотіла сьогодні розповісти. Тому не переживай.

   Сказала це Кейс.

    Друзі були трішки здивовані, але ще раз повторили.

  - Ми дійсно не проти, ми навіть допоможемо вам, тільки скажіть.

   З бистрим темпом вони добігли до гуртка, за п'ятнадцять хвилин. І коли вони були там, на Ен Су чикав знову не великий сюрприз.

  - Вже натовп зібрався.

  - Кейс, моя начальниця подзвонила до глави клубу, та попросила, щоб мене без черги  пустили. Лишилося знайти главу, побудьте тут, а я спитаю в того хлопця. Вибачте могли ви мині допомогти?

  - Розбещений знову ти.

  - О молодий пан, я не впізнав ваз за спини у такому одязі, то ви учасник в цьому гуртку?

  - Я просив не називати мене так. І так я учасник.

  - Я теж просив не називати мене розбещеним, але ви не послухали то чому я повинен.

  - Так чому ти тут, та вчому я повинен був тобі допомогти?

  - Я хотів вступити в клуб, а допомоги хотів попросити зі знаходженням глави. То ти знаєш де він?

  - Навіщо він тобі?

  - По прохані міс Марії Фолькер, я мав не стояти в черзі, а зразу подати заявку.

  - Якщо по прохані міс, тоді зрозуміло. Що ж ходімо.

  - До речі молодий правитель це точно доля, вам так не здається?

  - Ні не здається.

  - Ми з вами за ці дні вже стільки разів зустрічались, що ж це як не доля!

  - Це називається повне не везіння. Джеймс до тебе дзвонила пані Марія.

  - Так, мав прийти претендент у гурток, а звідки ти знаєш?

   - А ось і він.

   - О так це ти, кого рекомендувала моя тітка?

  - Якщо ви про пані Марію Фолькер, то так.

  - Так про неї, я її племінник, мене звуть Джеймс Малєвор, я керівник нашого гуртка.

  - Мене звуть Лі Ен Су, я новенький, а також працюю у вашої тітки.

  - Тоді зрозуміло. Вона дійсно рекомендувала тебе не тільки із цього, ти в прекрасній формі. Лишилось пройти тест на стрільбу із лука, ти колись стріляв?

  - Так, але це було давно.

  - Значить,  ти з правилами та стійкою знайомий, прекрасно. Ні чого що давно не стріляв, в тебе три спроби, ходімо.

© Four_hours,
книга «Спогади про Альгамбру».
Приємно познайомитися Айко
Коментарі