***

Іван Антонюк

Гаряча кава, Надворі світанок, Запах жасмину Доповнює ранок. Дзвінок телефону. Солова турботи. Біжу у справах. Втомився від роботи. Чергова зустріч - Знову невдала. Порвалася струна. Все дістало... Невідома дорога Манить за собою. Нічним містом - Тихою ходою. Дзвінок у двері. Нікого не має. Ще почекаю, Ніхто не відчиняє. У людному барі Наодинці з собою. Сигарети дим Поглинає з головою. Порожня квартира, Тривожний сон, Дзенькіт будильника Із серцем в унісон. Нове повідомлення, Пропущений дзвінок, Ніч розтала, Роблю наступний крок. Розмиті образи Виповзають із щілин. Вчорашня кава. Перецвів жасмин.

2020-01-02 16:09:27

1

0

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2308

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1987