Монолог із другом
Вітер, злива, грім... Холодний погляд свердлить мою потилицю. Проте, я точно знаю, що за спиною лиш Порожній простір. Свіже повітря разом із краплями дощу Вривається через розчинене вікно. Тиша... Нова запальничка видає самі лише іскри. Привіт, старий друже. Я думав, що ти й забув про мене. Твій прихід може свідчити лише про дві речі: Я знову близький до краю, Або цій бурі вдалось зірвати накриття, Під яким ховалася згадка про тебе. Лиш дай прикурити і ми почнемо Наш монолог. Ти знаєш, я не веду перелік днів, Від останньої розмови. Проте, я точно знаю, що з моменту нашої зустрічі Минає 3 річниця. Колись, ми б із посмішкою назвали це Сентементами. Однак, ритм життя не дає мені так говорити. А ти такий, яким я тебе запам'ятав І не кажи, що я лишився тим же. Хоч, мабуть, багато б я віддав, Аби ще раз поглянути на фото. А пам'ятаєш ті слова, що за кермом, Під час останньої поїздки говорив ти? Так знаю я, то був лиш сон, Та не у сні тоді мовляв ти! Життя нас вдарило крилом, Тим самим, на якому вчилися літати. Поганими ми учнями були, Раз не зуміли небо із землею розібрати. А знаєш, час мені іти. Іти без тебе і, врешті-решт, забути. Не хочу бачити і сни, де ти. Зітлій у попелі, Розтань у димі сигарет І забери холодний погляд. Хоча із ним чи без, із тобою і при спеці в 30, Завжди -40. Так ті миті кращими були, Але нізащо туди б не повернувся. І хай лиш зараз бачу, що давно розійшлись шляхи. І буду вірити, що все ж колись зійдуться. Хай ти герой, що закохав у себе смерть І з нею в останньому вальсі закружляли, А я ж не ти, життя моє - це танго, У якому з іншою зійшовся. І хай закохана у тебе смерть, Навік мене любитиме свобода.
2020-01-03 16:32:43
1
0
Похожие стихи
Все
В конечном итоге
В конечном итоге смотря на все, что мы когда-то сделали Ты просто улыбнешься мне самой тёплой улыбкой Мы будем вместе вспоминать всё, что мы проделали И никогда не возникнет мысль о том, что это было ошибкой.
138
0
6930
Нужная мера
Я не ведаю чувства вины. Мне не жаль ни тебя, ни их. И противен мне каждый твой шаг, За собою ты сеешь лишь мрак... Я пойду за тобой до конца, Бросив вызов самой же себе. Понимаю, что всё – не игра, И не смыть мне крови никогда. Я не сдамся, ты даже не жди, Буду снова идти и идти... Вновь и вновь тебя побеждать, Чтобы ты не поднялся вспять. Я не ведаю чувства вины. И не жаль ни тебя, ни их... Это нужная мера, поверь. Без тебя мир будет светлей.
86
11
1298