Під руку взяти

Божевільний

Я бачу, як хочуть мене під руку взяти, повести шляхом кращим, зробити найкращим. Вони ж мудріші : здатні щось про життя сказати, а не я, я ж дитина...Нічого не можу знати. І весь час, весь час мені дають допомоги руку - Гей, агов, я ж якось все таки сюди дійшов! І якось не впав, в калюжу не став, не заблукав. Я тут - це може значить, що я дорогу знайшов? "Ну молодець, але тепер слухай уважно, ці поради, як свої п'ять пальців, запам'ятай..." Де ж ви були, коли мені було так важко і страшно? Де були ваші поради, коли благав себе :"Вставай!"? І лише зараз, лише зараз, як прийшов час для нового великого кроку, ти будеш розказувати, як краще жити раз-у-раз?! Ти будеш казати :" Краще видно з боку"?!

2019-08-21 21:50:31

3

0

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

83

2

3596

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

11138