- Нащо... воно йому? - сказати, що я була шокована - це нічого не сказати. Тут, як то кажуть, ні в казці сказати, ні матом сформулювати. А хотілось... Аж язик чесався - так кортіло сказати пару лагідних солов'їною на адресу цього архідревнього індивіда, щоб йому легенько гикнулось.
- Він черпає силу і енергію з сердець тих, хто відкритий душею, ламаючи їх зсередини, підкорюючи своїй волі і забираючи серце. - тоном лектора пояснив Меф.
- Ооо, дякую, ти окреслив надзвичайно райдужні перспективи. - я спересердя вдарила по подушці так, що Філ аж підскочив на моєму плечі. - І що нам тепер робити.
- Для початку непогано було б зібрати інформаційну базу. - запропонував Лад, нахабно вклавши голову на мої коліна.
- Угу, в кожній бібліотеці видають на руки підліткам книги з язичництва і прикладної чорної магії. - фиркнула я, скрестивши руки на грудях і зміривши муза поглядом, що аж булькав від скепсису.
- Не в кожній. - реготнув Філ. - Але є винятки. Звісно, якщо нас в цей виняток пустять. - демон прохально подивився на своє начальство.
Начальство закотило очі, і мученицьки зітхнувши клацнуло пальцями. За цим аж ніяк не банальним жестом наша різнобарвна компашка опинилась у читальному залі неосяжної бібліотеки. Я не бачила навіть кінця полицям і шафам, які йшли вдаль, доки не сходились в одну точку. Я ахнула .
- Де ми?
- В головному філіалі пекла, у бібліотечному крилі. - поважно мовив Спокусник, і легким дотиком вказівного пальця підняв мою відвислу щелепу.
Щоб я все життя лише Паланіка читала! Де вони взяли стільки книг? Це ж справжня мрія! Ідіота на кшталт мене, ага.
На автоматі я почала рухатись вздовж рядів різнобарвних палітурок. Меф вчасно наздогнав мене і прихопив під руку, як джентельмен. Краєм ока я помітила, як Лад поривався піти за нами, але Філ, який різко змінив дислокацію, потягнув його у протилежний бік.
- Вони не загубляться? - у відповідь на моє хвилювання, Вищий лише фиркнув:
- Філ це місце як свою п'ятірню знає. Ця інформація закладена в ньому від народження.
Про Лада він вирішив змовчати, але я прям таки відчула, як він хотів сказати :"Не з моїм щастям."

В бібліотеці ми провели близько трьох годин. Години дві мені було по кайфу, а от на останній третині часу я здулась. Мої товариші по зброї втратили ентузіазм раніше : вся інформація, яку ми знаходили, зводилась до того, що я помру страшною смертю. Апріорі, себто без варіантів.
На початку четвертої години Лад не витримав:
- Не може такого бути, щоб все було так сумно! Має бути якийсь вихід.
- Не істери, панянко, без тебе тошно. - рикнув Мефістофель, відкидаючи черговий том за спину.
В мене вже навіть не було сил їх розбороняти: я просто сиділа, зіпершись спиною на один зі стелажів і свердлячи простір перед собою байдужим поглядом.
Помітивши це, Спокусник облишив книги, і наблизившись, сів навпроти.
- Ти в нормі?
- Так. - я кивнула.
- Виглядаєш так, ніби приймаєш важливе рішення. - додав Лад, ставши за спиною демона.
- Так воно і є. - ледь помітно посміхнулась.
- І яке ж воно? - поцікавився Меф.
- Жити, не дивлячись ні на що. А потім подивимось.