найкращий
Last_samurai
(18+)
я сьогодні не вмру, бо ніколи: бороню, щоб ніколи знов жодні покидьки нас не смикали побрехеньками їх умов. я сьогодні не вмру. у відсічі марних спроб підірвати дух, покладу щонайменше тисячу зазомбованих тіл-папуг. я сьогодні не вмру. торочите, що здамося? читай сюди: той, хто завше маскує злочини допомогою, нахуй йди! (с) всі права захищені, особливо право на рідну землю
2022-02-27 09:13:40
17
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Джон Сміт
Дякую, хлопче.
Відповісти
2022-02-27 13:52:44
3
Серафім
Супер вірш!!!!
Відповісти
2022-02-27 19:52:15
1
"Поэтическая эльфийка" - WtS
👏👍🇺🇦
Відповісти
2022-02-28 10:40:36
Подобається
Інші вірші поета
Оптимістичний/кс3 важливо?/кс3 чуєш ти 044: ІІ
Інші поети
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11166
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609