Світанок

Літературна Фортеця

Ніч, хоча вже ні, Є сонце Воно ось-ось прокинулось від сну Величезні вежі електромереж Потріскують від вологості минулого дощу. А я все сплю. Це звичайна вулиця, Але вона незвична. Кожен черговий світанок вона якась нова. А я постійно сплю у ці прекрасні миті. А я все сплю, і сонце спати мені заважа Завдання останнього дня виконав @Magistr_Honna

2023-09-04 09:21:54

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Lexa T Kuro

Кожна мить неповторна - це правда 🙏 ☀️

Відповісти

2023-09-05 07:19:49

Інші вірші поета

Ляльковий кіоск Ресторан Філософія серця Спогади минулих літ

Інші поети

Love Match

@Sweetlilth

secret

@secretnoclue

Keyci

@Keyci0987

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8310

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11283