Рондель 2
Микола Мотрюк
"Не ки́дай, поможи, прошу... Не залишай самого в пеклі..." Струмлять багряні акварелі Через пробитую броню. Ледь долина крізь шквал вогню Зі зблідлих уст слова зашерхлі: "Не кидай, поможи, прошу, Не залишай самого в пеклі..." Мобільний втратив мережу, Зорять в безмежність очі збляклі, Стиска розп'яття пальці мерзлі: "Почуй, о Господи, молю..! Не кидай... Поможи... Прошу..." ------------------------------------------------------------- Присвячується загиблим побратимам
2024-08-28 16:50:19
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
До сліз...
Відповісти
2024-09-21 19:31:20
1
Інші вірші поета
*** Сонет 31 Тріолет 46 Тріолет 50
Інші поети
hudhaifah Siyad
@hudhaifah_siyad
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12834
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11861