FAKE ILLUSIONS
Mary
They never ask you if you're happy, They never tell you to be good, The only thing that all the time, They chase is status, money, job. They don't need values, love or senses, They only run around things, The meaning of this life unknown, Material things all the way. Why can't we just be kind humans, And help each other when in need? But time goes, people age, It gets too late to change ways. The only feeling left's regret. And now after all mistakes, Please tell me if you do regret, The treasures of this world you had, You wish you didn't have them all. When health is ruined, Left with none, Please tell me, are you happy now? For sure you are not at all.
2019-07-30 16:06:28
16
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Mary
Thank u😊
Відповісти
2020-04-25 10:25:51
1
Sachin Bohra
Awesomee 👍 👍
Відповісти
2020-05-27 11:40:50
1
Mary
@Sachin Bohra thank you
Відповісти
2020-05-27 11:50:06
Подобається
Інші вірші поета
Conversation Hurry up to forgive You Just for fun
Інші поети
Влад Кирик
@kirik_vlad_maths
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16444
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12050