Наталія Кашуба
@Miafina
Якщо сподобався один вірш автора, рекомендовано прочитати решту📖
Блог Все
Критерії
Цитаты, Юмор, Интересное
12
9
94
Цитаты, Разное, Интересное
6
38
Взаємні відгуки до віршів
Новости, Отзывы и рецензии, Интересное
5
1
44
Стихи Все
Сльози Незабудки
Плаче Незабудка. Холодно в кімнаті. Важко Незабудці, бо не може спати. Зірвана жорстоко, крики не почуті. Це якась помилка! Так не може бути! Зв’язана преміцно, стогне у неволі. Скільки ще помилок їй допустить доля? Шлях до твого серця їй знайти не вдасться. З двох вона єдина, хто бажає щастя. Що була наївна – не її провина. Серцю піддається людства Половина. Серцю піддавалась, розуму не чула. Як тебе кохала, то про все забула. Що про все забула, ти не звинувачуй, Бо тоді раділа, але зараз плаче. Ти не розумієш: не кохав Рослини. Відпусти з неволі, а як ні – загине. Випусти з полону, а як ні – зів’яне. Плаче Незабудка, проситься до мами. Сумно Незабудці, проситься додому. Цінні подарунки кинув ти додолу. Цінні подарунки кинув ти під ноги. Скільки ще Рослинок в’яне край дороги? Тисячі? Мільйони? Їх, мабуть, багато. Квітнуть Незабудки: нічого страждати. (Вибір редакції) *** Слезы Незабудки Плачет Незабудка. Холодно в комнате. Трудно Незабудке, потому что не может спать. Сорвана жестоко, крики не услышаны. Это какая-то ошибка! Так не может быть! Связана накрепко, стонет в неволе. Сколько еще ошибок ей допустит судьба? Путь к твоему сердцу ей найти не удастся. С двух она единственная, кто желает счастья. Что была наивная — не ее вина. Сердцу подвергается человечества Половина. Сердцу подвергалась, ума не слышала. Как тебя любила, то обо всем забыла. Что обо всем забыла, ты не вини, Ведь тогда радовалась, но сейчас плачет. Ты не понимаешь: не любил Растения. Отпусти из неволи, а если нет — погибнет. Выпусти из плена, а если нет — завянет. Плачет Незабудка, просится к маме. Грустно Незабудке, просится домой. Ценные подарки бросил ты вниз. Ценные подарки бросил ты под ноги. Сколько еще растеньиц увядает у дороги? Тысячи? Миллионы? Их, видимо, много. Цветут Незабудки: нечего страдать. Фото автора cottonbro з Pexels
16
10
181
Гучне мовчання
Цілу ніч не спала, встала я раненько. Ніби і здорова, та болить серденько. Ти мене покинеш, вже нецікавеньку. Уже покинув… Всі спогади у пам’яті зринають вдень стихійно. Твої слова несказані я згадую постійно, Твоє гучне мовчання римуючи потрійно, Мій біль римуючи… Аби не чути тиші, я затуляю вуха. Душею володіють неспокій і розруха. А може, все придумала? Дурнесенька брехуха! Брехала собі про тебе… Чи можна щось змінити? Ти знаєш? Я не знаю! Повільно й поступово зі снів твоїх зникаю. Повільно й поступово, як свічечка, згасаю. Згасаю в уяві твоїй…
15
6
97
В'язниця почуттів
У душі спалахнуло повстання. Я відчула жорстокість кохання. Повстали клітини любові, До запеклого бою готові. Не витерпів мозок навали, Образами стали похвали, Які я тоді цінувала І губи брехні цілувала. Не витримав мозок облоги І виконав їхні вимоги, Звільнивши мене від страждання. В’язницею було кохання, Яку після того закрили, Ув’язнених всіх відпустили, Бо там лиш невинні сиділи, Що вічно кохати хотіли. Фото автора Eric M.V (ROWDY) з Pexels
8
2
77