Есмеральда Еверфрі
2020-01-17 13:57:55
Про лайки, коментарі та негатив
Думки вголос, Цікаве
Як часто ти, шановний читачу, коментуєш те, що бачиш на просторах інтернету? Періодично грішиш, чи не так? А ти задумувався про те, коли саме це робиш? Мої особисті, абсолютно суб'єктивні спостереження дозволяють здійснити деякі висновки. Отже, по порядку:
Побачивши щось, що тобі сподобалося, ти, скоріше за все, просто підеш далі, задоволений та щасливий. Інколи, можливо, поставиш лайк, та на цьому все й закінчиться.
Якщо ж контент тобі не до вподоби, то ти, це вже напевне, не проминеш нагоди висловити свого обурення, написавши автору що він неодноразово неправий і що йому варто зробити з цим всім.
Така вже людська психологія: позитив приносить спокій, негатив - побуджує до дії. А отже творцю, що дуже-дуже сильно намагається не загубитися серед мільйонів своїх копій, потрібно будь що викликати твій відклик - шукаючи твого обурення. Подумай - чи це те, чого ти хочеш? Чи це те, чого ти шукаєш?
Наступного разу, блукаючи просторами інтернету, не промини нагоди похвалити того, хто зробив щось хороше, красиве чи надихаюче! Якщо маєш час, то напиши й причини твоєї реакції - це допоможе автору й далі йти у вірному напрямку. Можливо, ти й не уявляєш, як багато значить для будь кого, особливо - для початківця, кожне слово підтримки. Зауваж - саме для автора, не для лайкопрохача! Можливо, саме твій коментар дасть сил якомусь чудесному таланту продовжити творити.
А негатив - ти його обходь. Йому й так добре, він завжди буде в тренді.
P.S. Можливо, ти, шановний читачу, зауважив, що цей текст трохи не схожий на те, що зазвичай пише тут Есмі. Звісно ж, бо його написав я - Сергій Сорока (@Soroka), її товариш по творчому нещастю. У себе на сторінці я веду блог про біди письменницького життя та пишу чудесні вірші. Запрошую в гості, якщо, звісно ж, тобі вистачить сил дочитувати мене аж до сюди. Сайонара, друже.