Moment with bts: 2
كنتِ في الشركة وحدك لوقت متأخر ولكن أثناء رحيلك وجدتي غرفة تدريب بانقتان مفتوحة والإضاءة تعمل استغليتب الفرصة وقمتي بتشغيل اغنيه 'جو جو' والرقص بقوة ولكن فجأة لاحظتي في المرأه بانقتان عند الباب مصدمون بأفواه مفتوحه تايهيونغ: يا رفاق هل رقصتنا تشبه الدجاج المحروق..؟ __________ ما هي ردة فعلك
2018-08-21 20:16:09
38
59
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (59)
Min Yurime
هامثل انى مش محرجة واشدهم يرقصو معايا😂😂😂😂
Відповісти
2018-08-28 03:51:18
Подобається
MS CHOKLEET KAKAO
تشبهك ياكلب تشبهك
Відповісти
2018-09-02 21:38:12
Подобається
Ричард Вильс
I don't understand how to respond to this verse
Відповісти
2019-04-07 11:52:44
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3870
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12041