Хто ми?
Олег Шемчук (ОЛШ)
Хто ми без шкідливих звичок? Боги? Хто ми без сумних думок? Спогади, які хотілось стерти... Без них ми хто? Цінні експонати для музею? Набір кісток? Чому так хочеться змінити, що пройшло? Без цих болотних плям ми хто? Невже хороші люди? Невже помилка - вічне зло? Невже не можна стерти зло?..
2022-01-21 10:56:32
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Класний вірш 🌟
Відповісти
2022-01-21 11:00:49
1
Олег Шемчук (ОЛШ)
@просто веселка Дякую 🤩
Відповісти
2022-01-21 11:01:09
1
Інші вірші поета
Під козирком
Інші поети
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3273
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12025