Прохладно на речном причале
Андрій Лаврик
Прохладно на речном причале. Клубится над водой туман. Глядит на мир в немой печали Луны бескровный истукан. Ты в моей куртке - как младенец – Укуталась до самых пят. Дымишь оттуда – прям индеец В вигваме. Слышен гул цикад. Чего им петь в ночной прохладе? Концерт прощальный для двоих. Я умер бы мгновенья ради У ног божественных твоих. Есть полбутылки арманьяка, Её осушим из горла. Как хищно под покровом мрака Отбрасывают стыд тела.
2023-02-08 20:57:07
1
0
Інші вірші поета
Я, казалось, зарёкся ТОПОНИМЫ ВІДЬМА Это нам откликнется истерикой
Інші поети
Мария Шпир
@mariya_shpir
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10210
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1850