おはようございます! Хто я? Яке ж вічно актуальне питання. І відповідь на це запитання завжди, у кожного, у будь-який час буде різна. Навіть у мене самого. Хто я? До абсурду добра людина, що зневірилася у чужому альтруїзмі, чи просто хороший актор, що скинув першу маску? Хто я? Сукупність створених моїм мозком електричних імпульсів, чи вища духовна субстанція? Хто я? До якої категорії людей, організмів, істот я відношусь? Які соціальні ролі я граю? Чим є я насправді? Яка ціль мого існування? Я могло би вдатися до складних у розумінні й пояснені тверджень, себто почати філософствувати, чи полізти у джунглі складних соціальних чи психологічних робіт, щоб грунтовно відповісти на запитання що ж таке самоідентифікація, яка власне є складовою звичайного “Хто я?”, і мені це буде реально цікаво, але я тут не для того вправлялася у красномовстві. І це також відповідь на вищезазначене запитання. Я - людина, особистість, громадянин України, дитина своєї матері, закохане і можливо кохане, письменник чи все ж таки поет(?), співак, патріот, актор, можливо активіст, фіз-мат, фікрайтер, трохи філософ, українець, флегматик, трохи волонтер, амбіверт, частково кіт, майже хакер, майбутній SE, “ленивая жопа”, гендер-флюід, пансексуал, фрік нового покоління, дивне, задрот, геймер, меломан, може байкер - список можна продовжувати вічно. Бо це віднесення себе до группи є частиною нас. І також складовою “Хто я?” А ще Я - дивне. Кожного разу дивлячись на своє відображення, я ловлю себе саме на цій думці. (І ця думка захоплює мій мозок, постійно курсуючи по його периметру, доки я не відімкну його вже назовсім) “Я - дивне”. Як мантра унікальності, що змушує дихати. Принаймі глумливий, уїдливий, гидкий голос постійно стверджує це. Спочатку було лячно. Потім стало боляче. А зараз… приїлося. Стало новоб нормою. (От тільки дивні не мають права на щастя і нормально життя) Я дивне не тільки через закінчення. Я дивно говорю, дивно одягаюся, дивно сприймаю себе та світ й ставлюся до цього дивно, дивно думаю і роблю дивні вчинки. (Закінчення, швидше, якоюсь мірою виправдовують моє “Дивне”). Я люблю гуляти вулицями міст, всотуючи їхню атмосферу і торкаючись їхньої архітектури. Я люблю розглядати картини сучасних і не дуже художників, видивляючись так залишені символи і враження. Я люблю аналізувати навколишній світ та досліджувати його. Я не люблю брехню і лицемірство, бо за ними стоїть руйнація. На жаль, добрерозвинене бажання до пізнання виявляє їх щораз більше і яскравіше. Я люблю гармонію та створення. Відродження. Захист. Свободу. Спокій. І найголовніша моя мрія - принести в цей світ хоч трохи справжньої Гармонії. #Eljeneral #Felikeks #Roworry

おはようございます! Моє ім’я — Рокс Ейха. Я… людина. (Ох, я й справді все ще існую і так називаюся. Нічого собі) І то є дуже велике поняття, яке потребує уточнень, але я вважаю, що саме це «звання» має висіти першим у списку моєї самоідентифікації. Я письменник. Чи то радше графоман? Та ні, здається я ще не залежне від цього… Та ні, брешу — вже давно як. Просто тому, що слово залишилося єдиною частиною мене, яка цілком і повністю належить мені. Через те краще сказати що я прагну колись гордо назватися письменником. Зараз же в мене точно немає достатніх ресурсів і повністю готових оригінальних творів. Я — патріот України. Націоналізм складає дуже вагому частину мого світогляду, і якась частина написаного тут також буде про це. Адже я дотичне до українського культурного простору и мені важливо, щоби моя нація вибралася з гівна, залишеного тими окупантами. Я — небінарна персона. Одне з тих «сорока семи гендерів», так-так. І про це також багато говоритиметься, бо та «чортівня» не така вже й вигадана і може конкретно так життя попсувати. Я — Тематик. (Ну, або той збоченець БДСМщик.) Чи активно прагну до того щоб стати ним в усіх сенсах. (До того би досвіду). Тому що Тема, здається, завжди текла поміж моїх бажань. Так, це була іще одна гіперважлива ремарка щодо моєї ідентичності, бо сексуальних фантазій мені не бракує і вони часом вилазять у текст. Враховуючи вище зазначене, то може бути збіса дико. І накінець: Я — підліток. Ну чи майже. Ото ще кілька місяців — і вісімнадцять, то це вже ж не підліток, правильно пам’ятаю? І всі наступні пости будуть про мене та моє особистісне становлення, мої страждання, роздуми і емоції. Залишилося тільки навчитися їх відчувати. //Щоб ви знали, моя непевність у всіх вищеназваних ідентичностях походить саме з останньої. З віку. Ох, як же бісить це постійне розуміння, що хтось спокійно може обізвати тебе тупою дитиною лишень через те, що ти народився якось пізніше його. Але ж то все лайно собаче.// Думаю, для першого посту цього й так буде забагато. Отже, це була маленька інтродукція мене і того про що ж буде цей невеличкий бложок. Ще варто б визначити для себе графік його виходу, але то вже як поталанить. #Eljeneral #Felikeks #Roworry

Музиканти, митці, актори - то певно найсильніші та найхоробріші люди на планеті. Кожного дня вони зустрічаються з більшою кількістю осуду й неприйняття, ніж більшість людей за все своє життя. Кожного дня вони виживають у фінансових випробуваннях, пов'язаних з нестабільним заробітком, стикаються з помітною зневагою тих, хто радить їм знайти справжню роботу, та їхнім власним страхом втратити і так нестабільну роботу. Кожного дня їм доводиться ігнорувати можливість того, що візія, якій вони присвятили все життя, є нездійсненною мрією. Кожною нотою, оперою чи роллю вони відкривають себе, емоційно чи фізично ризикуючи отримати шквал критики й презирливого осуду. Кожного року, оглядаючись навколо себе, вони бачать своїх однолітків, котрі досягають цілей у звичайному житті - сім‘я, дім, авто, заощадження… Чому? Бо кожен митець може покласти все своє життя заради тієї одної мелодії, одної фрази, одної миті, що торкнеться серця публіки. Митці - це люди, котрі пізнали життя саме в той фантастичний момент коли їхня творчість торкнулася душі інших. Саме в той момент вони досягають магії, Бога й ідеалу більше ніж хтось інший взагалі міг. І в своєму серці вони знають, що цей момент вартує тисячі життів. David Ackert Аматорський переклад https://www.facebook.com/GrantpaOfficial/photos/musicians-artists-theatre-people-are-among-the-strongest-and-bravest-people-on-t/2375532312575799/