Відзеркалля Верлібр

Роузі Рей

Я дивлюся у дзеркало,і бачу себе.. Немов чорний окривавлений янгол посміхається мені.. Я віддаляюся від цього буття, У відзеркаллі шукаю себе.. Я холодна та войовнича змія, Те прокляття що віє смерті.. Я як собака що хочить на волю.. Немов бестрашний вовк хоч той теж чогось боїться, Не боятись,скажете ви що круто це.. А я скажу вам беззаперечно ні це не круто.. Бо коли увісні хтось помирає і через декілька днів це стається на яву, Ти просто не знаєш чого далі чекати..

2023-06-09 16:44:11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Lexa T Kuro

Знову підсвідомість розмовляє. Цікавий вірш). Змія - то мудрість, вовк та собака- хоробрість та вірність. А не боїться лише дурень). Бажаю тобі нових пошуків себе!

Відповісти

2023-06-10 07:17:49

Інші вірші поета

Квітучі лаванди Забути що болить Подих помсти Верлібр 18+ Слуга диявола | поема|

Інші поети

Трояндочка

@Rose_Senorita

Marry Dead

@marry_dead

Roi De Libertad

@Hikari_4002

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

2560

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4000