Відзеркалля Верлібр
Роузі Рей
Я дивлюся у дзеркало,і бачу себе.. Немов чорний окривавлений янгол посміхається мені.. Я віддаляюся від цього буття, У відзеркаллі шукаю себе.. Я холодна та войовнича змія, Те прокляття що віє смерті.. Я як собака що хочить на волю.. Немов бестрашний вовк хоч той теж чогось боїться, Не боятись,скажете ви що круто це.. А я скажу вам беззаперечно ні це не круто.. Бо коли увісні хтось помирає і через декілька днів це стається на яву, Ти просто не знаєш чого далі чекати..
2023-06-09 16:44:11
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Знову підсвідомість розмовляє. Цікавий вірш). Змія - то мудрість, вовк та собака- хоробрість та вірність. А не боїться лише дурень). Бажаю тобі нових пошуків себе!
Відповісти
2023-06-10 07:17:49
1
Інші вірші поета
Надихай Пісня Червоне небо Пісня Бій на воді Все пішло на дно
Інші поети
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2456
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11976