Відзеркалля Верлібр
Я дивлюся у дзеркало,і бачу себе.. Немов чорний окривавлений янгол посміхається мені.. Я віддаляюся від цього буття, У відзеркаллі шукаю себе.. Я холодна та войовнича змія, Те прокляття що віє смерті.. Я як собака що хочить на волю.. Немов бестрашний вовк хоч той теж чогось боїться, Не боятись,скажете ви що круто це.. А я скажу вам беззаперечно ні це не круто.. Бо коли увісні хтось помирає і через декілька днів це стається на яву, Ти просто не знаєш чого далі чекати..
2023-06-09 16:44:11
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Знову підсвідомість розмовляє. Цікавий вірш). Змія - то мудрість, вовк та собака- хоробрість та вірність. А не боїться лише дурень). Бажаю тобі нових пошуків себе!
Відповісти
2023-06-10 07:17:49
1
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1869
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3706