Розіграш книги. " Елла". Доброго усім дня. Мої щирі вітання. Нарешті здійснив мрію і надрукував власну книгу, хоч і власним коштом. І маю намір розіграти одну книгу серед тих кому цікава історія чаклунки Елли. Пишіть "+" в коментарях і за кілька тижнів я зв'яжусь з переможцем)

Доброго дня. В своїх мандрівках по інтернету натрапив на такий дивний піджанр «Панку» як «Совєтпанк» він же «Кіберкомунізм» чи «Соцпанк». Напевно, більш милозвучне було б «Радянпанк» чи «Радянськпанк» для української мови. З радянських часів в мене особисто залишилось свідоцтво про народження старого зразка з гербом СРСР який я інколи «вихваляюсь» перед молодшими знайомими і спогади мами про дешеву палку ковбаси і взагалі як раніше було добре. Та все ж я розумію чому ностальгія по тим часам перелилась в мистецтво, зокрема і в літературу. «Совєтпанк» являється, на мою думку, під жанром «Атомпанку». Хоча як «Дизельпанк» «Атомпанк» вважається піджнарами «Стімпанку» та все ж для мене це різні жанри з різними нотками соціально і політичного протистояння. Для себе я поділяю жанр «Панку» з історичної хронології: «Стімпанк» — Вікторіанська епоха 19 століття до початку першої світової; далі «Дизельпанк» — період захоплює дві світові війни; «Атомпанк» — з появою бомби і розвитком атомної енергетики — захоплює ще наший час; і на сам кінець «Кіберпанк» — майбутнє. До речі, як і «Атомпанк» «Стімпанк» знайшов відображення в «нашій» культуру і можна знайти всі особливості жанру в локаціях Російської імперії. І також до доби «Стімпанку» в такому своєрідному світі не було вакууму. Просто творів в тих жанрах так мало, що за щось зачепитись складно і весь до «Стімовський» період називають «Технопанк», а із вкрапленнями магії це уже може перетворитиьс на «Технофентезі». Проте це уже інша тема для розмов. Та все ж повернемось до «Совєтпанку». Поле для фантазії було достатньо. Протистояння як і Атом- йде на фоні холодної війни. Тому твори і тогочасних митців були фантазіями на те яке майбутнє їх чекає. При чому це могли бути як утопії — коли все добре і настає такий собі комуністичний рай; так і антиутопії — коли правління правлячої партії проводили до занепаду. Як правило це все супроводжувалось боротьбою із західними капіталістами, зокрема із США, як головним ворогом нації. Та були випадки коли в творах піднімались проблеми не досконалості системи. Та «Атомпанк» дав не тільки, власне, атомну енергію, але і польоти в космос. Тому в піджанрі війна за допомогою космічних супутників це нормально. Проте потрібно розуміти, що сам термін «Совєтпанк» з’явився років десять тому. Хоча уже в липні 1933 року вийшов перший номер журналу «Техніка молоді» (досі можливо знайти в деяких бібліотеках, особливо шкільних) і в журналі продовж усієї історії СРСР виходили як звичайні картинки, так і твори на тему досягнень радянських людей як нинішні, так майбутніх. Як і завжди думки людей про те як воно там буде далі породили багато поглядів на розвиток комуністичної країни. Та США теж не далеко втекло від даних роздумів. Погані радянські хлопці верхом на ведмедях досі лякають їх одним лише поглядом з-під шапки-вушанки. А образ жінки яка на руках виносить коня з палаючого будинку? Страх перед ядерною війною в американських громадянах досяг абсолюту. Та винити їх немає за що. Як і СРСР США вели таку пропаганду, що вилитись це картинах, творах, музиці просто не могло. Чого вартий випуск коміксів «Супермен» червоний син» який вийшов у світ в 2003 році. В цьому випуску космічний корабель Супермена падає не на території штатів, а в неподалік звичайного колгоспу Української РСР. Супер стає борцем за комунізм, Сталіна і взагалі ідеальний радянський мужик. Для мене ж справжньою класикою з тих часів стала книга про Алісу Селезньову. Як жила в прекрасному радянському майбутньому приблизно в 2080 роках. В англійців на їхньому острові теж були відголоски. Так там вистачало своїх протистоянь, але страх перед жахливим соціалізмом породив «Соцпанк». В одному із творів до влади в Британії прийшли соціалісти зі всіма можливими і найжахливішими наслідками: тотальний контроль, переслідування і т.д. І на десерт. Поділюсь з вами деякими своїми роздумами на тему «панку». В самому жанрі як основа йде протистояння, не підвладність системі. І оскільки жанр відносно молодий тому і правил в ньому немає, якщо йдеться про що писати. Тобто, на мою думку, кожен може стати першопрохідцем. На теренах літературних сайтів я знаходив один твір (нажаль уже не пам’ятаю ні автора, ні назви, хотів знайти, але…) де усе в світі керується за допомогою магії, геть усе від телевізора до літаків. Так магія не є зовсім атрибутом «панку», але якщо взяти якусь технологію, якийсь об’єкт і вивести це в абсолют. Ну, скажімо «камінь». Прадавня епоха, де усе добувалось з допомогою каменюки, звичайної такої твердого куска того, що валяється без діла під ногами. Розмолоти зерно — камінь; убити тварину — камінь; налякати сусіда — камінь; змусити чоловіка принести нову шубку із мамонта — камінь. Додати трішки абсурду і уже перші люди за допомогою каменю витесували з каменю прямокутник на зразок нашої «плазми», вішали в себе в кам’яній хижі, і на цій каменій скрижалі каменем малювали перші кам’яні картини. «Камінь» є та не вистачає «Панку». Додамо протистояння між неандертальцями і кроманьйонцями в останніх і камені більші й важчі, і взагалі вони додумались камінь прив’язати до палиці і боляче б’ють ними по головах бідних побратимів. От вона соціальна нерівність. Та не вистачає «ізюминки». Додаємо історію кохання де бідолашні дівчина неандерталець і хлопець кроманьйонець покохали одне одного. Їхні «кам’яні» серця розтанули і вони пішли проти системи. І до чого це я? Творіть, пишіть, вигадуйте і не цурайтесь вигадувати, та йти проти правил. Гарно дня і дякую за увагу))

Кіберпанк до чаю. Доброго дня. На годинниках вівторок. І саме сьогодні важливий час, щоб поговорити про Кіберпанк. Одне з питань яким задається кожна людина: «Шо буде далі?». Погляд в майбутнє – те як там буде далі. Ось що цікавить людей. І в літературі це вилилось в фантастику. Ще Олдос Гакслі в своїй книзі «Прекрасний новий світ» (Brave new world) видана в 1932 році розповідала про альтернативну віху історії. Події роману розгортаються в Лондоні в далекому майбутньому (у 26 столітті християнської ери, а саме у 2541 році). Люди на всій Землі живуть в єдиній державі, суспільство якого є споживацьким. Відраховується нове літочислення — «Ера Т» з появи Форда Т. Споживання — культ, символом споживацького бога є Генрі Форд, а замість хреста люди «осяяли себе знаком Т». Згідно з сюжетом, люди не народжуються традиційним шляхом, а вирощуються в бутлях на спеціальних заводах — інкубаторах. На стадії розвитку ембріона вони поділяються на п'ять каст, які розрізняються розумовими й фізичними здібностями — від «альф», які володіють максимальним розвитком, до найбільш примітивних «епсилонів». Для підтримки кастової системи суспільства за допомогою «гіпнопедії» людям прищеплюються гордість за приналежність до своєї касти, повага до вищої касти і презирство до нижчих каст, а також цінності суспільства та основи поведінки в ньому. З огляду на технічний розвиток суспільства значна частина робіт може бути виконана машинами і передається людям лише для того, щоб зайняти їхній вільний час. Більшість психологічних проблем люди вирішують за допомогою нешкідливого наркотику — соми. Інституту шлюбу в описаному в романі суспільстві не існує, і, більш того, сама наявність постійного статевого партнера вважається непристойною, а слова «батько» і «мати» вважаються брутальною лайкою (причому якщо ще слову «батько» надають відтінок гумору і поблажливості, то «мати», в зв'язку зі штучним вирощуванням в бутлях, чи не найбрудніша лайка). Книга описує життя різних людей, які не можуть вписатися в це суспільство. Мислення над тим як усе складеться далі — тісно перепліталось з соціальними проблема і розвитком технологій. Як я уже розповідав у минулому блозі про «стімпанк». З появою "панків" як нової субкультури, соціального класу який йшов супереч всім. Мітинги про постійних війн. З розвитком технологій, а саме ТВ, стали масово доступні факти яких здавалось раніше не було. Соціальні групи в Британії і США сильно вплинути на тодішніх ще молодих авторів літератури. Одним із популяризатором терміну «кіберпанк» вважається Гарднер Реймонд Дозуа американський письменник фантаст і редактор. Який  З 1984 по 2004 роки був головним редактором журналу «Наукова фантастика Азімова» («Asimov's Science Fiction»). В 1983 році в даній газеті вийшло оповідання «Кіберпанк» Брюса Ветке. Назва якого завдяки редакторським старанням Ґ. Дозуа стала назвою нового жанрового утворення. Також одним із класиків цього нового жанру є Вільям Гібсон, автор роману “Нейромансер”, опублікованого в 1984 р. Фактично саме цей письменник-фантаст на початку 1980-х років був одним із засновників кіберпанку в його сучасному розумінні. Після виходу роману “Нейромансер” (1984) і донині В. Гібсон уважається лідером цього жанру та живим класиком. Саме ці творці стали законотворцями жанру. Вони нажали саме тих рис які уже є загально визнаними: У сюжеті наявні інформаційні технології, що значним чином впливають на суспільство: усі галузі виробництва й соціального устрою підпорядковані комп’ютерним системам, керовані ними. Створені світи прикметні великою кількістю різноманітних гаджетів, електронних приладів, пристроїв, роботів, найрізноманітніших цифрових технологій. Зазвичай кіберпанк має розмиті межі, у ньому нема чіткого поділу між реальним і віртуальним світами, які є продовженням одне одного. Герої можуть одночасно перебувати у двох світах: тілом – у фізичному світі, розумом чи свідомістю – у віртуальному. Саме дилема цього способу існування ставали перед читачами питання: як не втрати власне «Я». В принципі за великим рахунком всі на ранніх етапах жанру над цим замислювались. Як не втратити себе в усіх цих гаджетах і імплантах які  могли змінили людину повністю, але це вже трішки «інше»)) У творах цього жанру обов’язково зображені великі корпорації, що керують усіма процесами у вигаданому світі. Корпорації зазвичай виступають антагоністами до головних героїв. В якісь мірі це стало почерком жанру — величезна і могутня корпорація як «зло» яке потрібно перемогти. Розвитком жанру є посткіберпанк, що асоціюється з іще більшим впливом технологій на сюжет, містить детальні описи сучасних приладів; автори використовують останні досягнення науки і техніки. А ось і «інше». Одним із піджанрів є «Біопанк». Якщо в класичному Кіберпанку в абсолют (як я люблю говорити) виводились кібернетичні технології: розвиток інтернету, віртуальної реальності. То в Біопанку це маніпуляцію з людським організмом. Експерименти над ДНК, маніпуляції із людським тілом. «Фішкою» піджанру є «чорні клініки» які пропонують людям різноманітні «витівки» зі своїм тілом.   Як і Стімпанк, Кіберпанк як його «батько», насамперед про протистояння. Протистояння технологіям, корпораціям, біотехнологіям які занадто сильно змінюють зрозумілий людям світ. Одні підтримують - інші же боряться з цим. А хто правий? Істина як завжди посередині. В цьому і полягає напевно сама головна ідея панку як жанрів. Вони не хочуть вам вказати як правильно. Вони показують протистояння і в самому кінці змушують замислитись читача. В кожного свій вибір. Пошук себе. Не бажання стати "одним із" і в противагу, скажімо, нові кібернетичні очі які дозволять бачити сліпим, чи нова технологія яка покращує життя, але разом з тим підвищує контроль влади над суспільством.  Нинішній Кіберпанк це вже суміш біо- і техно- панку в перемішку із нинішніми реаліями. Нинішня тенденція веде жанр до реалізму. Хоча, на мою думку, саме перебільшення і виведення проблеми в абсолют підкреслюють як сам жанр, так і думку яку хотів показати автор. Змушуючи нас замислитись.  З виходом такої гри як «Кіберпанк 2077» жанр став знову популярний, проте чи надовго? Стімпанк, як рідніший мені (якщо можна так сказати) надіюсь теж отримає такий поштовх одного дня))