Відчуття 3
Сандра Мей
Все гараз повір. На розбиті дзеркала не дивись. Вони відображення промайнувших часів. На посмішку ясну задивись, ну то й що. що очі заплакані ? Сліз немає значить все під контролем. Не переймайся ти так я книжку сумну читала. Таке буває. Бреши і посміхайся. Ніхто не помітить омани. Та себе не обдуриш. Скоро контроль загубиться. То ж бувай. Зачиняються двері. Сльози полились рікою. Безвучний крик душить. Довкола руїна власної душі. Серце в котре латаю... Думи лихії в коре поїдають, мене знову все болить. Це й зрив такий постійний та частий, що звикну. Мене ламають кожен і всяк. Та вогник тепла ще жевріє десь там. Він розгоряється швидко запалюючи усе довкола. Однак страх його спиняє... І мозок тихо промоляє : " Це все в голові "
2024-01-28 18:08:01
9
0
Інші вірші поета
Щастя Глибини дум Той ким є Повість про дракона
Інші поети
Sneha Das
@curiousdreamer
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4691
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1092