Роман Верлассен
@Sie_Verlassen
В мире грусти каждая улыбка - преступление
Блог Все
Пенсия СБ
Новости
27
20
583
Новости
20
34
180
Новости
14
28
362
Книги Все
Стихи Все
Вальс на осколках молчания
Слезы дождя во тьме. Вальс на осколках молчания. Будто горят в огне взгляды немых прощаний. Вроде и гора с плеч, только ни капли не легче. Верно, не стоила свеч наша игра в доверчивость. Просто. Без лишних слов. В клочья все фотографии. Нашу с тобой любовь время предать анафеме. Что же ты снова плачешь? Гордость слезы умоет. Хватит. К чертям собачьим! Это того не стоит. Время лишь зря теряешь. Я за тобой закрою. Не позвоню. И знаешь, тоже забудь мой номер. Скажешь, это не честно? Да, так и есть. Не спорю. Мы проиграли вместе. И виноваты двое.
52
13
552
Мир
Нет. Нас не учили прощать. Мы не удостоились чести. Мы дети вскормлённые местью, без страха и чувства вины. Нам правдою режет глаза, а вечная ложь, как услада, за честность скупая награда, которой мы все лишены. Нам некуда больше идти. Нас прéдала наша свобода... Мы бросили Господа Бога и Дьявол теперь наш кумир! Нам в радость несчастья других. Себя возвышая над ними, в своей же гнием паутине и ею же кутаем мир.
44
6
576
Самотні вдвох
Зневірені. Знесилені думками, осліплені жагою почуттів, не помічаємо безодню поміж нами, не віримо, що вже немає крил. І летимо. Униз, на гострі скелі. Разом - у пекло. Байдуже тепер. Закуті у кайдани металеві, ми вже ніхто. І час для нас завмер. Знедолені. Приречені любов'ю. Залишені на розі двох світів. Як поцілунки на останнім слові. Наче руїни спалених мостів. Покинуті. Заручені стражданням. Така любов прокляттям стала нам. Шепочемо у темряві зізнання, але на ранок - кожен собі сам. Поранені. Смертельно. Прямо в груди. Єдиною стрілою на обох. Ми демони з тобою. Ми не люди. Бо сам Диявол вигадав любов. Розірвані. Розділені стіною. Розіп'яті на грішному хресті. Ми одинокі. Але ти зі мною. Ми разом. Та нажаль - на самоті.
27
21
597