Самотні вдвох
Зневірені. Знесилені думками, осліплені жагою почуттів, не помічаємо безодню поміж нами, не віримо, що вже немає крил. І летимо. Униз, на гострі скелі. Разом - у пекло. Байдуже тепер. Закуті у кайдани металеві, ми вже ніхто. І час для нас завмер. Знедолені. Приречені любов'ю. Залишені на розі двох світів. Як поцілунки на останнім слові. Наче руїни спалених мостів. Покинуті. Заручені стражданням. Така любов прокляттям стала нам. Шепочемо у темряві зізнання, але на ранок - кожен собі сам. Поранені. Смертельно. Прямо в груди. Єдиною стрілою на обох. Ми демони з тобою. Ми не люди. Бо сам Диявол вигадав любов. Розірвані. Розділені стіною. Розіп'яті на грішному хресті. Ми одинокі. Але ти зі мною. Ми разом. Та нажаль - на самоті.
2018-10-10 14:47:23
26
20
Комментарии
Упорядочить
  • По популярности
  • Сначала новые
  • По порядку
Показать все комментарии (20)
Катя Степанова
Дуже гарний та чуттєвий вірш. Одна насолода читати. Автору подяка та творчих успіхів.
Ответить
2020-11-05 05:39:36
2
Роман Верлассен
Ответить
2020-11-05 05:45:37
Нравится
Мелорі.
Красииивоо💔
Ответить
2020-12-16 11:50:43
Нравится
Похожие стихи
Все
Против воли
Держу я теплую ладонь, А ты то лёд сжимаешь. Звучит в саду уже гармонь, Ты первый шаг ступаешь. За ним второй, а я стою, И плачу под фатою. Мне не убрать ладонь твою, Тому семья виною. Продали, выдали меня, За юношу другого. Спасибо Вам за боль родня, Не жаждала такого. Ушли счастливые деньки, Что дальше, я не знаю. Своим желаниям вопреки, Я первый шаг ступаю...
48
10
1536
Обрыв...
Бежит она, сквозь резкие порывы ветра, Что хлыщут ей, в прекрасное лицо, Лицо, в котором светится надежда И мысль: " Я успею всё равно..." Бежит к тебе, чтоб не наделал глупости, Той, что в записке написал ты ей, О том, что хочешь жизнь покинуть в юности, Чтобы не знать о страхе тех ночей. Видит она, ты на краю обрыва, Стоишь, раскинув руки, смотришь вниз, А сердце у неё, почти достигло срыва, Но ты всё смотришь на спокойный бриз. Она оттолкнула тебя от края... Но не удержалась сама... упала, Без крика, тихо в руки рая... С одной лишь мыслю: "Вновь теряю..."
51
12
1241