Самотні вдвох
Зневірені. Знесилені думками, осліплені жагою почуттів, не помічаємо безодню поміж нами, не віримо, що вже немає крил. І летимо. Униз, на гострі скелі. Разом - у пекло. Байдуже тепер. Закуті у кайдани металеві, ми вже ніхто. І час для нас завмер. Знедолені. Приречені любов'ю. Залишені на розі двох світів. Як поцілунки на останнім слові. Наче руїни спалених мостів. Покинуті. Заручені стражданням. Така любов прокляттям стала нам. Шепочемо у темряві зізнання, але на ранок - кожен собі сам. Поранені. Смертельно. Прямо в груди. Єдиною стрілою на обох. Ми демони з тобою. Ми не люди. Бо сам Диявол вигадав любов. Розірвані. Розділені стіною. Розіп'яті на грішному хресті. Ми одинокі. Але ти зі мною. Ми разом. Та нажаль - на самоті.
2018-10-10 14:47:23
25
22
Комментарии
Упорядочить
  • По популярности
  • Сначала новые
  • По порядку
Показать все комментарии (22)
Катя Степанова
Дуже гарний та чуттєвий вірш. Одна насолода читати. Автору подяка та творчих успіхів.
Ответить
2020-11-05 05:39:36
2
Роман Верлассен
Ответить
2020-11-05 05:45:37
Нравится
Мелорі.
Красииивоо💔
Ответить
2020-12-16 11:50:43
Нравится
Похожие стихи
Все
Послушай, солнце
Послушай, солнце, это странно, Мы клеем то, что нужно бить. Хоть это выглядит гуманно, Но начинает тяготить. Двоих, ведь, это угнетает, И ночи давят, грубо, вены. Здесь злоба в воздухе витает, И душат дома, даже, стены. Картина патовая. Знаешь? Зачем друг другу делать больно? Ты всё прекрасно понимаешь? К чему слова? Прощай, довольно...
53
10
1123
Ты мой
Ты бы умер за меня? Да ладно, я шучу, конечно! Но я умерла бы за тебя, Оказалась бы во тьме кромешной. Не красноречись, не надо – Никто сейчас не видит. Я рада, что мы вместе, рада, И пусть меня все ненавидят. Никто не заменит тебя, Я хочу быть лишь с тобой! Лучше, умереть, любя, Только бы не быть одной...
101
3
380