Broken pieces
Mysterious
We are all writers of our story Some with pain and some with glory Some write past, their sad history While some use their pens to gain their victory You and I are the same When it comes to being in human race And we both play the game The difference is what we have to face They don't know who I was before That don't know how I swam across the shore I will wait till the pain eases As I put back all my broken pieces
2018-08-28 00:59:51
15
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Madison Tyler
This is beautiful😍
Відповісти
2018-08-28 09:55:15
2
Mysterious
@Madison Tyler Thank you so much♥️
Відповісти
2018-08-28 10:13:23
1
Mysterious
aweww thanks alot♥️
Відповісти
2018-08-28 14:29:35
Подобається
Інші вірші поета
Scars GAME OF PRETEND Suicide Lettter From Angel to Devil
Інші поети
Plzdrinkmypapaaa
@Plzdrinkmypapaaa
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4547
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2309