Я тобі признаюсь, що кохаю...

Тетяна Войтович

Коли сонце ☀️ схилиться до гаю, І у сутінках погасне день. Я тобі признаюсь, що кохаю Ніжністю замріяних пісень. І ясна зоря в далекім небі Спалахне в незвіданих світах. Не кажи нічого, слів не треба, Я побачу все в твоїх очах. Не прошу нічого, не благаю І спокуси квітку не зірву. Просто знай, що я тебе кохаю І тобою в світі лиш живу. І горять на серці сподівання, Мов на сонці крапельки роси. Тільки ти моє палке кохання Крізь життя у серці принеси.

2021-01-15 16:39:31

Інші вірші поета

Нам весна цю зустріч дарувала... Листопад Іду через пустелю... Коли ти йшов...

Інші поети

Nazar Pytsyk

@bez_talanta

Olya Shmagailo

@Olya_Shmagailo

Уля

@ulya666

Схожі вірші

Всі

Крапка

Ай

Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.

4027

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1989