Я люблю тебе, Україно!

Анна Топтун

Я люблю тебе, Україно! Всім серцем та душею люблю. Я до долу вклоняюсь покірно Все лиш для тебе зроблю Я люблю тебе, Україно! За золоті від пшениці поля, Де повсюди неначе в кіно Ростуть величні тополя. Я люблю тебе, Україно! За привітні обличчя людей. За глибокий та сивий Дніпро. За безмежну кількість ідей. Я люблю тебе, Україно! За зелені, пухнасті ліси, А спів соловїв чутно Абсолютно з усіх боків

2020-02-28 04:07:03

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

N. F.

Патріотично

Відповісти

2020-02-29 10:18:21

Анна Топтун

Є трохи таке

Відповісти

2020-02-29 10:22:16

Подобається

Інші вірші поета

Сльози дитини Темні часи Я - женщина Новини

Інші поети

Brisée 彡

@Reinrim

Нирада

@Nirada

Rose P. Silver

@dragonandfish

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

5107

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12277