Я люблю тебе, Україно!
Я люблю тебе, Україно! Всім серцем та душею люблю. Я до долу вклоняюсь покірно Все лиш для тебе зроблю Я люблю тебе, Україно! За золоті від пшениці поля, Де повсюди неначе в кіно Ростуть величні тополя. Я люблю тебе, Україно! За привітні обличчя людей. За глибокий та сивий Дніпро. За безмежну кількість ідей. Я люблю тебе, Україно! За зелені, пухнасті ліси, А спів соловїв чутно Абсолютно з усіх боків
2020-02-28 04:07:03
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
N. F.
Патріотично
Відповісти
2020-02-29 10:18:21
1
Анна Топтун
Є трохи таке
Відповісти
2020-02-29 10:22:16
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1127
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1464