Любов'ю не напитися

Вікторія Прохоренко

Не треба мені Твоїх зір. Свої маю над головою. Не треба душу виймати, Своєї достатньо. Любов'ю не наппитися ніколи. Ми грали не ті ноти. На щоках горіли сльози, І обпікали душу.

2018-02-23 15:25:36

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Вікторія Прохоренко

)))))

Відповісти

2018-02-23 15:29:09

Подобається

Вікторія Прохоренко

♡♡

Відповісти

2018-02-23 15:29:19

Подобається

Вікторія Прохоренко

@Вікторія Прохорепочитай другие стихи ,должни понравится

Відповісти

2018-02-23 15:32:35

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1342

І сиділи, курили

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.

63

17

4174