По справжньому
Вікторія Прохоренко
Всі хочуть любові, Та обирають з лиця. Всі хочуть по справжньому, Але самі ховаються Та живуть не справжніми. Де ж кохання і щирість поділася, Коли буде тепло та посмішка. А не чекання багатства? Я не чекаю ідельного світу, Але хочу справжнього тебе.
2018-04-17 17:38:57
2
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Вікторія Прохоренко
що видалив?
Відповісти
2018-04-17 17:42:01
Подобається
Вікторія Прохоренко
ааа
Відповісти
2018-04-17 17:42:23
Подобається
Вікторія Прохоренко
@Вікторія Прохоренко буває
Відповісти
2018-04-17 17:43:06
Подобається
Інші вірші поета
Молитва Любов Мамо Пробач
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1567