Щастя не з тобою
Вікторія Прохоренко
Ти цілував, Я бачила брехню в очах. Але все ще кохала, Вірила, мовчала. Все ще кохала. Потім плакала, Тебе шукала, Але кохала... Хмільний приходив, Кричав, А часто й бив. Потім пив, І знову бив. Мені боліло, Та не тіло... Розлюбила. Ти плакав, На колінах приповзав. Я мовчала, Двері не відчинняла. А ти кохав, Лиш я більше не кохала. Я хмеліла, Лиш не від вина, А від кохання. Не з тобою, А з коханим, Добрим ,вірниим та жаданим таким.
2018-02-21 22:58:01
4
0
Інші вірші поета
Сміх Кімната Врятуй мене від темряви (2 варіант) Біль
Інші поети
Veronika Gold
@Goldenbum
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1894
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2478