Гори

Юлія Гаргат

А гори так надихають, А гори так манять красою. Я б хотіла там залишитись, Жодного гамору міста Тільки тихий спів пташок й шум струмка Тільки чисте повітря й невимовна краса. Немає зайвих людей, Тільки гуцульська щира душа, Все спокійно й водночас так просто... Все ж гори так манять красою!

2018-10-23 20:30:59

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Юлія Гаргат

їдем я токо за👍

Відповісти

2018-10-23 20:45:45

Інші вірші поета

Троянди Змінюється все... Осінь малює барвами картину Зірка, що здійснила мрію

Інші поети

Vladislav Khavrus

@vladislav_khavrus

Princess Girl

@Princess_life

Truth13

@Truth13

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2422

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2674