Осінь малює барвами картину

Юлія Гаргат

Осінь малює барвами картину, Для кожного свою, унікальну Для кожного різну - одну Для всіх однаково - сумну... Осінь малює барвами настрій Сумний, печальний чи може домашній. Для кожного різний - бестіарій Для всіх єдиний - самотній. Осінь малює барвами затишок Якого бракує як зранку: думок... Осінню він як цілунок Зігріває навіть тоді коли немає рукавичок. Осінь малює барвами кохання Таке ж чудове, як зірка рання, Таке ж надійне як твоє торкання. В мріях вічне як чекання. Осінь вже завершила картину, Для кожного свою, уявну Для кожного різну оману Для всіх однаково - вічну.

2021-09-20 14:12:21

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Роман Тихий

Гарно написано і чудовий зміст.

Відповісти

2021-10-27 10:29:53

Юлія Гаргат

@Роман Тихий щиро дякую.

Відповісти

2021-10-27 10:32:17

Подобається

Інші вірші поета

Троянди Не з'являйся Минулий, теперішній Новий Рік Ти поринаєш у сни...

Інші поети

Natlyindaeyo

@drewbarry23

Siriin

@Siriin

Любов Гаврищук

@lyubov_gavrishchuk

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12639

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2285