Чекати
Я так би хотіла сказати, зірвати Кайдани. Та ринути в мить. Туди, де пітьма буде міцно тримати В обіймах. І де не болить. Де сердце не плаче, кохання не ріже, Мов ніж на різдво ягненя. Знов стану собою, лиш трохи пізніше. Знов в тіні наступного дня Яскраві побачу я в ній силуети, До них марно лине рука, Скажіть мені, браття та сестри поети, Що в муці мене цій чека?
2022-11-19 19:59:48
13
14
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (14)
Н Ф
@Domina Mortem Наразі Ваших)
Відповісти
2022-11-20 12:32:36
1
Domina Mortem
дякую!)))
Відповісти
2022-11-21 17:05:12
Подобається
Man Vi
Сумно, навіть дуже :'( Що чекає в цих муках? Залежить, куди скерувати
Відповісти
2022-11-28 22:36:30
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2281
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1939