Дивна річ
Наскільки дивна річ оця любов, В житті вона з'являється як казка, І застигає вмить гаряча кров. Ти починаєш відчувати щастя. Хвилини стануть кращими за рік, І знов сумісні згадую моменти. Любов, насправді, дуже дивна річ, До неї сотні напишу сонетів...
2022-11-08 13:12:02
10
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Airad
@Вікторія Тодавчич Гарного вечора ❤️
Відповісти
2022-11-08 14:08:52
Подобається
Н Ф
Натхненно і надихаюче. Можливо,вже готується збірка з назвою "Сотня сонетів про любов"?🙃
Відповісти
2022-11-09 21:41:09
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Н Ф дякую ❤ Можливо і готується 🤫🤭
Відповісти
2022-11-10 06:23:09
1
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13031
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12059