Дивна річ
Вікторія Тодавчич
Наскільки дивна річ оця любов, В житті вона з'являється як казка, І застигає вмить гаряча кров. Ти починаєш відчувати щастя. Хвилини стануть кращими за рік, І знов сумісні згадую моменти. Любов, насправді, дуже дивна річ, До неї сотні напишу сонетів...
2022-11-08 13:12:02
10
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Airad
@Вікторія Тодавчич Гарного вечора ❤️
Відповісти
2022-11-08 14:08:52
Подобається
Н Ф
Натхненно і надихаюче. Можливо,вже готується збірка з назвою "Сотня сонетів про любов"?🙃
Відповісти
2022-11-09 21:41:09
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Н Ф дякую ❤ Можливо і готується 🤫🤭
Відповісти
2022-11-10 06:23:09
1
Інші вірші поета
Засинай... Сотні тисяч слів Лист до матері... Теорія незримих ниток
Інші поети
ϐℓυє
@nayletters
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2023
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2328