Не знаю
Вікторія Тодавчич
Не знаю, як без тебе бути Як жити і куди іти. Я б все віддала, щоб забути Ті дні с тобою і ті сни. Ти наче близько, та далеко Ти недосяжний, але мій. Дорога відчуттів не легка, Та знов веде вона до мрій. Коли вже пройде та розлука, Ми будем разом – назавжди. Не знаю, як без тебе бути Як жити і куди іти...
2022-11-13 12:16:42
14
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Чудова любовна поезія 💖
Відповісти
2022-11-13 12:20:43
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея щиро дякую ❤
Відповісти
2022-11-13 12:21:00
1
Інші вірші поета
Розум і серце Не вимовлю нi слова... Що сталося з цим світом? Зіграй на струнах...
Інші поети
Фія
@sofiaaa_k
Mateo Torres
@mateo_adrian
Kim Diamond
@DiaStf02
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2003
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2525