Не знаю

Вікторія Тодавчич

Не знаю, як без тебе бути Як жити і куди іти. Я б все віддала, щоб забути Ті дні с тобою і ті сни. Ти наче близько, та далеко Ти недосяжний, але мій. Дорога відчуттів не легка, Та знов веде вона до мрій. Коли вже пройде та розлука, Ми будем разом – назавжди. Не знаю, як без тебе бути Як жити і куди іти...

2022-11-13 12:16:42

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Чудова любовна поезія 💖

Відповісти

2022-11-13 12:20:43

Подобається

Вікторія Тодавчич

@Лео Лея щиро дякую ❤

Відповісти

2022-11-13 12:21:00

Інші вірші поета

Наша зустріч Це любов? В країну далеку... Карантин

Інші поети

Ruqayyah Jkh

@Outcast_Writer

Helen Monthly

@helen_monthly

Mari Bloodycake

@mari_bloodycake

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

2175

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12222