Не знаю
Вікторія Тодавчич
Не знаю, як без тебе бути Як жити і куди іти. Я б все віддала, щоб забути Ті дні с тобою і ті сни. Ти наче близько, та далеко Ти недосяжний, але мій. Дорога відчуттів не легка, Та знов веде вона до мрій. Коли вже пройде та розлука, Ми будем разом – назавжди. Не знаю, як без тебе бути Як жити і куди іти...
2022-11-13 12:16:42
14
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Чудова любовна поезія 💖
Відповісти
2022-11-13 12:20:43
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея щиро дякую ❤
Відповісти
2022-11-13 12:21:00
1
Інші вірші поета
Камінь/камень Теорія незримих ниток Любов – не відчуття Не вимовлю нi слова...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2380
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2683