Сотні слів
Вікторія Тодавчич
Я тобі напишу в смс сотню слів, Розповім, як я сильно сумую. Як рахую до зустрічі довгі ці дні, І про вірші, що знов напишу я. А також я скажу, як кохаю тебе Та нічого тобі не відправлю. Бо для мене кохання – великий секрет, Про який ніхто в світі не знає.
2022-11-07 19:34:07
14
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Airad
Так мелодійно 🥰
Відповісти
2022-11-08 08:18:41
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Airad дякую ❤
Відповісти
2022-11-08 14:07:37
1
Вікторія Тодавчич
@Н Ф Щиро дякую ❤
Відповісти
2022-11-08 14:07:44
1
Інші вірші поета
Моє життя Слова Твоï очi Лист до матері...
Інші поети
Аня
@Ann_000
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1969
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2664