Сотні слів

Вікторія Тодавчич

Я тобі напишу в смс сотню слів, Розповім, як я сильно сумую. Як рахую до зустрічі довгі ці дні, І про вірші, що знов напишу я. А також я скажу, як кохаю тебе Та нічого тобі не відправлю. Бо для мене кохання – великий секрет, Про який ніхто в світі не знає.

2022-11-07 19:34:07

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Airad

Так мелодійно 🥰

Відповісти

2022-11-08 08:18:41

Подобається

Вікторія Тодавчич

@Airad дякую ❤

Відповісти

2022-11-08 14:07:37

Вікторія Тодавчич

@Н Ф Щиро дякую ❤

Відповісти

2022-11-08 14:07:44

Інші вірші поета

Натхнення Твоя любов Найкраще свято Дивна річ

Інші поети

Safie_

@Safie_

Romkolana

@nastyuxa_xa

Elae Marks

@Elae_Marks

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1339

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1419