Випадковість
Вікторія Тодавчич
Ти кажеш наша зустріч – випадковість, Що якось два зустрілися серця, І тільки мить одна лиш нас звела. А що якщо, це зовсім не раптово? Якщо це доля, може Божий дар... Ось так у світі, де нас є мільярди, Де кожен щастя прагне відшукати Знайти любов і свій маленький рай. О так! Я вірю в це, я знаю це! Що зустріч наша сталась не раптово. Не вірю я в це слово: " Випадковість" Та знаю, що любов звела серця.
2024-01-12 16:24:18
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
vasilisa petriv
дуже гарно
Відповісти
2024-02-02 15:31:58
Подобається
Інші вірші поета
Життя Як чую про кохання.. Твоє ім'я... Розум і серце
Інші поети
Black Hole
@Black_Hole
Edelweiss
@Edelweiss
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2721
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3145