Вірші
Сповнений Надією
Ти гарніша за тисячі картин найкращих галерей,
Твою красу не покаже навіть найкраща акварель.
Така ясна й загадкова,
Але щодня для мене досі нова.
І звикнути не можу я й досі,
Що серця наші коли разом постійно в русі.
Я відчуваю дивнії пульсації,
Мене вже не хвилюють щодо нас чиїсь думки й овації.
Я гадаю, що те, що я ось тут тобі пишу,
Це показ цвіту нашої нації,
Яку не спинять жодні окупації.
І якщо будуть удари, то лише власного пульсу.
І думки з надією на те,
Що буду більше із тобою разом,
Коли допишу літературу всю ось цю.
4
0
141
ТИ
У музеях де були б твої скульптури та портрети,
Залишалися у касах щоденно мої монети.
Я б щоразу обирав собі найкращого екскурсовода,
Аби чути про те якою унікальною є твоя дівоча врода.
Задивлявся б у твою фігуру,
Ніби я ніколи не бачив жодну другу.
Намагався б піднятись вище твоїх ніг,
Аж до твоїх очей, аби невтомно дивитися,
На згиби, твоїх розкішних молодих плечей.
Така яскрава як те сонце, ніби світлячок,
Хоч вимикай усі прожектори в кімнаті,
Ти все-рівно будеш світла ніби місяць уночі.
«Дитя Сонця або Донька Ночі» - це вічна
Моя дума коли задивляюсь у твої зелені очі.
Від твого волосся завжди йде
Запах літнього тепла,
Та по ньому завжди знаю де є вона.
Така яскрава особистість,
Різнобарвність тобі личить,
Але більше ти їй.
Хтось казав мені щоб не писав тобі листа,
Але знаю я, що цього вірша чекала твоя душа.
Скільки не приховуй таємниць,
Усе колись нам знову стане ясним,
А сонце буде вічно класним.
Це вже не романтика,
А якась космічна фантастика.
І наприкінці просто вже запам'ятай:
Я фанат твоїх очей, хоча обожнюю тебе
Від ніг до плечей!
4
0
309
Зачакловане Кохання
Мене оточила очей твоїх безмежність,
Голова казала щось мені за обережність.
А серце наказало поринути в єдине ціле:
Бути у гармонії із нею як чорне та біле,
Як місяць та зірки,
Як сонце та літнії вітри,
Як літери та числа,
Як море й ріка.
Душа казала робити все,
Аби сказала «ТАК» вона!
І мені цікаво, що думала тоді твоя душа?
А, що тоді гадала твоя голова?
Чи дійсно обирала ти все так,
Ніби нічого не знала напевне?
Хоча доньки чаклунок,
Точно майбутнє, знають певне.
4
0
139
Лист Луганська
І незабаром у Луганську,
Серед потужного вибуху,
І моря блискавичного вогню,
Вони побачать правду всю!
Вийдуть з укриттів,
Побачать наших хлопців,
І разом з ними підуть вже до бою.
Й купу зброї вони візьмуть з собою,
І будуть минати дні й ночі,
Та зовсім скоро вже невдовзі,
У москаля осліпнуть врешті очі.
І якби не були вороги наші охочі,
Але не на їхнім боці всі потужні сили зовсім.
І настане суд або ж усі підуть на самосуд,
Тоді ж нестане бовдурів московських,
І на їх могилах не буде квітів та землі живої,
Бо нема прощення вічно хворим та дурним.
На території нашої країни немає місця для їх могил.
Хіба ж може бути у саду місце для пустелі?
На їх дурні родини немає місця ні в одній оселі,
На них впадуть невдовзі рідні стелі,
А ми все далі будемо йти,
І якби хтось там не хотів,
Завоювать наші степи, гаї й краї,
Але немає місця на Вкраїні,
Для ганьби та її жахливої дитини.
Наша Вітчизна вистояла все,
А кремлю вже не пробачити усе.
«Горіть у пеклі проклятущі гниди»
Чути будуть вони від старого й до дитини,
І так по світу будуть їх ганяти,
А нас всі будуть цінувати.
Прощавайте бовдури й невдахи,
Роками жили й будемо без вас,
І якби вам не вистачало нас,
Але ніхто вже не почує слабких вас.
Це наш дім,
Наш степ,
Й наш Донбас.
У ньому вільним буде лише кожен з НАС!
4
0
204
Думка Війни
Нещодавно був на цвинтарі,
Біля могили Вінстона Сміта.
Танцюючих чоловічків законами,
Пише нам старанно ворожа еліта.
Намагається прорвати оборону,
Провести у владу слуг кремля,
А Україна ніби знов одна:
Сварками славиться знову США,
У крові й надалі Бахмутська земля!
Але попри все у нас є віра та надія,
Перемога над москвою наша спільна мрія.
Аби була щасливою кожна людина:
Він доньки й сина до баби й діда.
Нехай навіки згаснуть ворожі вогні,
Але перед цим згорять злочинні прапори.
Хай згинуть усі зрадники вітчизни,
Що не служили чесно й гідно.
Дай Боже щоб у кожен дім,
Більше не прийшла колись війна.
Щоб не забрала із собою тисячі життів вона.
Нехай зведеться в коло кожна сім'я
Й переможними піснями наповниться будь-яка родина.
5
0
261
Лист Криму
Крим - мій коханий любий дім!
Вічно вірний тобі,
І не проміняю я тебе на жодний Рим.
Скоро я приїду в любий Крим!
Обійму своїх братів кримськотатарських.
Допоможу зачистити їм острів,
Від знамен російсько-рабських.
Поїду в Феодосію,
Яку кохаю досі,
Відвезу туди родину свою вже невдовзі.
Покажу їм любий дім,
І разом усі ми знову скажем:
Привіт, Український Крим!
3
0
194
Лист Донецька
Краєм світу у ночі,
Пишу вірші при свічі.
У стінах рідного Донбасу,
В місті любому Донецьку,
Я даю паперу свої почуття:
Чує він минуле,
Мого власного життя:
Все таке тепер там
Рідне й знайоме:
Як любиме мамине шиття.
Зайдуть скоро туди ЗСУ,
Більше там не буде суму й плачу,
Вірю я й надію маю,
І ось це я точно знаю,
Що на рідному Донбасі
Знову буде мир.
І не буде більше там стрілянин,
За руський мир.
Буде мирним мій Донецьк,
Для життя без мін,
Там не буде стогону й плачу,
Бідних наших матерів!
9
0
526
Лист до Героїні
Усе сталося темної ночі,
Коли більшість світу,
Стулила до купи замучені очі.
Вона промайнула між
Ворожої сторожі у темряві ночі,
Під світлом зірок,
Зробила у новоствореній
Рабами греблі купу дірок,
На ранок коли пішов дощ,
То з ним і вода до річок,
То від ворожого міста
Лишився лише потічок.
Ось така вона легенда забутого краю!
Брехня це чи правда я точно не знаю!
Але на честь цього, бажання загадаю!
Нехай у ворожій вежі станеться лихо:
Дівчино з пітьми
Зроби кремлівському люду,
Велику проблему в годину важку.
Щоб не вирішили
Її ані плач, ані сльози,
З їхніх очей.
Нехай вони відчують той біль,
Що відчували ми ще нещодавно,
Від ніг до плечей.
Поламай тим чудовиськам нігті й кігті,
Скаліч їх усіх та перетвори
Їх на попелу крихти.
Таємна дівчино темної ночі,
Прийди та здери
З наших кривдників очі!
Нехай буде знову мир та добро,
Дівчино люба,
Бережи нас, а не зло!
Захисти скривджених та знищ усе зло,
Нехай у місцях, де негідників купа,
Згорить разом з ними їхнє село.
Щоб знали вони,
Що в нашого люду є оберіг,
І, що наш поріг не перейти їм навіки.
Нехай вони будуть пам`ятати твій суд,
Не на роки, а на цілі сторіччя.
Нехай запалають в їхній столиці:
Цілі площі й узбіччя.
І привиди ясної ночі,
Нехай замучать своїми марами
Їхні нелякані раніше очі.
Дівчино люба, все, що хотів
Я сказав ще до світанку,
Тож зроби свій суд над кривдниками,
До настання цього
Нового осіннього ранку!
Вірю у тебе! Сподіваюсь на краще!
Та знаю, що твій суд не зробить інакше.
Віримо в тебе та сили твого суду!
Катам не давай ти жодного шансу!
Знищ кожен їх брук,
Нехай українську пісню,
Для них в годину сумну,
Заспіває наш чорний крук!
І у кривдників наших тоді не стане рук.
Потопи їхнє кожне судно!
Та, нехай вони в слід за своїм кораблем,
Підуть на саме дно:
Там, де панує злість й зло!
Нехай відчують вони сибірський холод,
А з ним і голодоморівський голод.
Вірю у тебе й знаю, що так й буде.
Тож твори дівчино усе так й зроби,
Віримо в тебе! Роби й не підведи!
Іди ж ти люба наша до своєї мети!
7
2
686
Лист Закоханого
Пишу тексти до тієї,
Що не читає мої листи.
Минає літо, настає осінь,
Огортають мій балкон,
Осінні, золоті, листи.
І колись від когось,
Я почую те, чого зараз не знаю,
Перестану проклинати долю,
Врешті-решт, забуду її, розлюблю,
Але коли то буде? Я ж тебе люблю!
Втрачаю свій юнацький глузд,
Ти ж та, якій освідчитись я мрію,
Ти сенс мого життя.
Сенс не втратиш як рахунки,
Й врешті-решт, між нами,
Мали бути пристрасні цілунки.
І ти знаєш, що, про тебе не забуду.
Пройде рік і другий,
А я досі тебе люблю!
Я втрачаю глузд, але не втрачаю надію.
Не втрачу я свою солодку мрію!
Врешті-решт, не бути ж,
Тобі вічно самій,
Може варто стати королевою,
Моїх юнацьких мрій?
Коли ти є - радію та сміюсь,
А коли нема - то плачу й не сміюсь.
Боже свічку моїх мрій,
У її серці запали,
Та з моїми почуттями,
Щось учини!
9
2
919
Шлях Патріота
Життя як те намисто,
І кожна мить у ньому елемент.
Коли ти дивишся свої фотоальбоми,
То згадуєш ось той момент.
Намистинки були різні у житті:
І чорні й білі та є,
Лишень трішки іншокольорових,
І те, що закарбоване у них,
І справді кольорове:
Поява на світ, одруження й кохання,
І немає жодного в них суму та зітхання,
А є лише серед них,
Одні барви синьо-жовті.
Ці кольори Вітчизна твоя!
Код твоєї рідної землі!
І твоя доля - це прожити,
Життя на Батьківщині,
Та не дати в час війни,
Загинути власній сім'ї.
Не зрадити країну,
Й не втратити державу,
Саме це є твоїм планом!
Щоб колись дітей своїх пізніше згодом,
Водити ось тим ланом на своїй,
Мирній та вільній, Українській землі!
6
0
844
