Коли душа мовчить
Я зібралася іти декто серце моє зачипає пам'ятає воно як йому було погано Я все на роздоріжжі пересудів Знаю що ти захочеш повернути Але душа мене просе я не знаю ті люди серце моє перевіряють вони давно його вже зачипали та не знали що боляче тоді позробляли Але тепер я кажу їм ні не хочу розмовляти бо боляче і досі міні вам класно супер міні зовсім зовсім ні ну шо ви все добре не треба міні вибачень нічого все досить чиз переконань Ви досить багато уже зробили я Терпіла але все терміння немає кто поруч був дякую мої рідні я вас обіймаю До зустрічі рідні мої я аас люблю декто мене важку хвилину і мить ніколи не пофіг і не кидає мене
2024-11-29 20:35:53
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4127
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2819