Ти моє все ти моє життя моє повітря
Аліна Собакар
Кіцюня моя дякую за тепло і затишок даруєш міні піжама то пам'ять що ти поруч зімною моя рідна вдягаю я її коли на душі злива коли душа кричить і проситися до тебе 💓 Коли душа болить 🥺 як вдягаю її стає так тепло ♥️ Відчуваю твоє серденько і Тепло крізь піжаму і стає спокійно засинаю....😔😔😔♥️ Ми ніби одне ціле Сплю у твоїй піжамі і сполукою з тобою 🥺 На душі так тепло як ніколи 😔 Як треба обійми обійму подушечку з тобою 🥺 серце відігрілось Від самого того болю 😔😔😔 Благаю ти Пиши ти мене тримаєш 🥺 Як зникну ти моя ти знаєш пам'ятаєш 🥺🥺😔😔 Пам'ятай я подумки зажди поруч з тобою я тебе люблю дуже сильно 🥺 Ми пов'язані з тобою 🥺 Відчуваю що з тобою крізь відстань між нами 💗 пам'ятай що ти моє життя це не описати вже Простими словами 😔
2024-12-19 18:58:16
0
0
Інші вірші поета
Коли душа мовчить Довго очікуваний день Чарівний світ Натусі Коли я зникну на мить
Інші поети
Ruslana
@rock_ksolana
Kotenok
@Kotenok2018
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12193
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2278