Ти моє все ти моє життя моє повітря

Аліна Собакар

Кіцюня моя дякую за тепло і затишок даруєш міні піжама то пам'ять що ти поруч зімною моя рідна вдягаю я її коли на душі злива коли душа кричить і проситися до тебе 💓 Коли душа болить 🥺 як вдягаю її стає так тепло ♥️ Відчуваю твоє серденько і Тепло крізь піжаму і стає спокійно засинаю....😔😔😔♥️ Ми ніби одне ціле Сплю у твоїй піжамі і сполукою з тобою 🥺 На душі так тепло як ніколи 😔 Як треба обійми обійму подушечку з тобою 🥺 серце відігрілось Від самого того болю 😔😔😔 Благаю ти Пиши ти мене тримаєш 🥺 Як зникну ти моя ти знаєш пам'ятаєш 🥺🥺😔😔 Пам'ятай я подумки зажди поруч з тобою я тебе люблю дуже сильно 🥺 Ми пов'язані з тобою 🥺 Відчуваю що з тобою крізь відстань між нами 💗 пам'ятай що ти моє життя це не описати вже Простими словами 😔

2024-12-19 18:58:16

Інші вірші поета

Моє сонце для душ Повернулось і Сюрприз щоб ти посміхнулася Прівіт киця це знову я... Коли душа кричить

Інші поети

Uina Ku

@mayor_hija

Thomas Agud

@thomasagud

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15331

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12328