Блог
Всі
Бісова вільна пташка.
Думки вголос
Десь і поза межами Surgebook.
🌿 —
🌿 Переодичний наплив букв у твіттері:
https://twitter.com/bisovadivchina
🌿 Телеграм-канал із віршами:
🌿 Написати мені в телеграмі:
А всім, хто хоче знайти щось із минулої творчості, а не мене — гугл на допомогу. Все, що потрібно, це просто ввести «Айрина Рыжая» у пошуку (колись робила все, щоб розтікатися по простору і бути доступнішою).
Усіх обійняла, але не сильно 🕊🌿
#bisovadivchina #бісовадівчина #айринарыжая #бісоваукраїнською
Назви не буде
Думки вголос
Бо мені байдуже, мій друже
https://www.surgebook.com/bisovadivchina/poem/nedorechne-ua
14
339
Абрикосовый джем из мыслей
Думки вголос
Здравствуй, мне 22.
И знаешь что я сегодня узнал?
Что семя внутри абрикосовой косточки, это, видите ли, совсем не миндаль.
Вот так.
Та же форма семени внутри, тот же цвет, да и во вкусе я разницы никогда не ощущал. Просто однажды утром, в мире, которому уже давно сложно тебя удивить, ты открываешь глаза и узнаёшь, что миндальное дерево обычно очень красиво цветёт, охватывая всю бело-розовую палитру. И оказывается, что абрикос после на нём никаких не будет. И не было. Совсем ни одной. Никогда.
Ни до твоего рождения, ни после, их отсутствие случилось совсем не вчера.
Ты просто одним утром делаешь себе кофе, берешь свою любимую плитку молочного шоколада с миндалем и осознаешь о том, что ни один абрикос ради него не пострадал, что ни одна его косточка не была вскрыта ради твоего миндального молока в холодильнике. И ты по-прежнему наслаждаешься утром, но с какой-то непривычной ему опаской. Сегодня что-то изменилось. Кто-то щелкнул пальцами и сквозь твой, годами выстраиваемый, внутренний мир резко проросли цветущие миндальные ветви. А за день до этого ты даже не знал как они выглядят.
Ещё одна маленькая трещина.
А позже ты ещё и узнаешь, что не каждый вообще понимает о чём ты, чёрт возьми. Не каждый пробовал раскрыть эту косточку абрикоса, не то, чтобы знать вкус того, что внутри. Да и что это вообще такое, если не миндаль теперь? Выглядит одинаково. У тебя пока никаких ответов, ты просто продолжаешь размеренно пить свой кофе. Глоток за глотком в полнейшей тишине, постепенно осознавая что теперь начало пугать тебя больше всего. Из-за одинаковой формы, собственного безразличия к тонкостям вкуса, очевидное всем, выскользнуло из твоего восприятия собственного мира.
А я ведь всегда всем говорил не только о своей любви к миндалю. А что и тебя любил тоже.
Чёрт.
Вірші
Всі
Кидай
I
Кидай палити.
Цигарки.
Свої невдалі вірші.
Мене.
Кидай любити.
Тоді нічого у спину
не здожене.
Не занурить
у саме
пекло.
Не увімкне
лють та страх.
І не бачитимеш,
як сонце меркне,
і як цілі міста
ось-ось віднайдуть
свій крах.
Народжений людиною,
у майбутньому
– вільний
птах.
II
Під розквіт ракет
загубе значення
тут кожне ім'я.
Дивись на мене.
Поки є ти.
І поки
є я.
Відмічай всі деталі,
але, будь ласка, мовчи:
я теж стану птахом,
дочекайся ночі.
А поки викурюй останні,
бо в решті не знайдемо
вже цигарок.
І кидай мене любити
з появою цих перших на небі
зірок.
21
2
287
Фосфорнi бомби з неба
Фосфорні бомби з неба,
– то не янголи, крихітко.
Я пригорну тебе міцно до себе,
моє серденько, моя квітко.
Бо янголи так не сяють
та вибухами не крадуть твій сон.
Запам'ятай, що я тебе
дуже сильно
кохаю.
І благаю, відійди від вікон.
42
1
402
Жінка (UA)
Ти просто жінка, що захоплює,
але покохати тебе неможливо.
Пишеш свої вірші,
але поезія себе
ізжила.
І тобі ніхто того
не сказав.
Може і жаль, але не дуже,
бо ти би знову була засмучена.
А твої очі відверто кажуть,
що своє ти вже точно
відмучила.
Інакше,
а як би ти стала тою зіркої,
тою крихтою у морі слів?
Будь-яка правда тобі вже
не здається гіркою,
тому без жалю випускаєш гнів.
Дуже відверта та занадто холодна:
— Яка з минулих тебе була коханою?
— Жодна.
Може ти і голодна,
але не до якихось людських речей.
Тебе торкнись — від погляду пропече.
Наскрізь.
Бо ти просто жінка,
що вміє захоплювати,
але покохати тебе неможливо.
Поезія — то вже мертвий непотріб,
то ти її може ізжила?
37
2
504
