Вірші
Всі
Роздуми
Знаєш,
Ти звалився мені із небес на голову.
Не чекала від тебе всієї історії.
Я думала, що ти просто пограєшся мною і підеш.
Але ж ні, я тебе зачепила.
Так тепер мені пишеш ти вірші,
Пишеш наніч як сильно кохаєш,
Як жити без мене не знаєш.
А я все ще сиджу в тишині.
І міркую : навіщо тобі?
Навіщо уся ця історія?
Усі ці проблеми,
Цей біль?
Я ж просто бувала на волі,
А ти як мисливець, повір.
Я ж досі тебе не сприймаю,
Я все ще кажу відійди,
Але ти не хочеш, я знаю.
Я чую нутром, як і ти.
Але ж пам'ятай! Є кінець!
І вічно з тобою не буду,
Не хочу я цього бруду,
Який із розлукою є.
2
0
505
Кохання
І вже у кожного є вірш про це кохання.
Яке уперше чи востаннє.
Коли для інших граєш ту людину, яку б навіть Люцифер не покинув.
А так, на самоті ти вже не той, просто, як попіл із землі - нещасний.
Та з часом появляється іскра, яка міняє все нутро...
Тобі вже не потрібно прикидатись, адже стаєш тим кого грав давно.
Іскра приходить із людьми в життя, з коханими, єдиними...
Та їх буває безліч за життя.
Так хочеться, щоб вже не кожен з них,
міняв у серці золотую нить.
3
0
527
Розвиток
Ти розвиваєшся усе життя, ніби фізично і духовно.
У всьому є початок без кінця, але чи ти вважає це гріховним?
Я думала, що легко все зійде, зійде провина багатьом...
Але ти знаєш, це не так, бо кожен пам'ятає немов сон.
Нарешті я задумалась про це, про всі ці наслідки юнацького кохання.
Ніколи не сприймаючи реальність, я била в груди вогняним мечем.
Та з часом бумерангом все вернулось, відчула біль такий, як ті усі.
Тому прошу, охороняйтеся усюди, не бийте інших, так як і вони...
3
0
510
