Сага об Максирі 2 лютого 2015 року

Сніданок з Едемом

За горами, за лісами, За дев'ятим ранчо, Є завжди 10 ранчо- Дядько Кункаранчо. Це все віршик, це все вам, Трішечки уяви... Що оце за хам? Дядько Кункаранчо- Злий лінивий мачо. Тітка Іра- це його сестра, Вправная вона. В неї є свій син. Звуть його Максир, А донька.., Доньки нема. Ось оцей Максир- Вправний богатир! Хоч мАлий, та він сИльний. Він всі відра з кавунами, ПеретЯгне рукавами! Кулаком ось раз, ось два, Відірветься голова! Добрий він, Не буде даром Витрачати самоваром, Що могутність, всю сміливість. Це все його милість. Самовар цей непростий, В ньому дух його і сила. Це все Іра! Перетворила його у богатира! Похвала від його їй, Це ж матуся з ранчо-ферми. Це і Бог їм всім поміг, Мужність дав, Оце горіх! Нас всіх він переміг. Богатир Максир- Справжній богатир!

2018-11-30 19:24:27

Інші вірші поета

Муза 2 Не будити/не буди ти За вікном Мене плескати в дитинстві не було кому…

Інші поети

Marry_Noverry

@Marry_Noverry

Mateo Torres

@mateo_adrian

Nana

@mingi

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1252

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1514