Я не хочу жити в підручнику (Audio)
...я не хочу жити в підручнику. Я не хочу залишитись там, Ні словами, ні числами й почерком. Я не хочу віддати рядкам, Своє сердце розп'яте загарбником. Як віддали усі, хто зник.  Я не хочу ввійти у історію, як останній промерзлий крик, Із горлянки убитого в спину. А бо ж того, хто втратив життя, У підвалі будинку, в полоні... Хто шукав поміж стін укриття, Але так не знайшов його в сутінках. Я не хочу бути числом, Яке потім дадуть у статистиці, щоб казати чужим язиком, Як їм важко за нас та боляче. Щоб вони нам співали пісні, Про блакитний та жовтий колір, про кайдани, що були тісні.  Про річки, які стали червоні. Про ворожі ракети в вікні, Які знову і знову вдаряли, щоб спалити до тла кожен дім.  Я не хочу жити в підручнику. Я не хочу, щоб в ньому жили, Мої близькі, знайомі та пращури. Хіба в світі замало біди? Хіба в світі замало хворих? Хіба в світі замало страждань? Так навіщо писати історію, коли й так забагато цих знань.  Забагато війни та крові. Забагато безногих дітей. Забагато невиліковних. Забагато пустих смертей.  Забагато поранених зброєю. Забагато останніх сліз.  Забагато сиріт в будинках. Забагато в землі чорних гільз. Забагато пожеж і повіні. Забагато працюючих бомб.  Забагато сердець зупиняє, загустівший, солоний тромб.  Забагато, багато для мене. Та шкода, що багато не всім.  Комусь мало проблем, мало втоми.  І замало вночі жахів. Хтось ще мріє ввійти у розділ, про війну двадцять других років, Як могутній правитель чи воїн. Як месія, що зброю святив.  Я не знаю, навіщо всесвіт їх у світ взагалі привів.  Бо для мене усе це без сенсу. Бо немає таких рядків, Що могли б пояснити для мене, чому хтось обезцінив життя.  Якщо хтось потрапить в історію, то нехай це буду не я. Із збірки "Неонова": https://www.surgebook.com/chornylna/book/neonova Озвучка: https://www.instagram.com/tv/Cd9Dokngbic/?igshid=YmMyMTA2M2Y=
2022-10-10 13:50:05
24
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Юлія Богута
@Лео Лея ніколи не чула про таке, але дуже актуальне прокляття.
Відповісти
2022-10-13 06:47:52
Подобається
Сандра Мей
чудовий вірш й озвучка. Ви талановита людина!
Відповісти
2022-10-25 20:15:29
Подобається
Микола Мотрюк
Це велике лихо для українського народу... Вони (так звані брати) винищували нас віками, без жалю й мук сумління. Вони ненавиділи й ненавидять все українське, бо вважають себе вищими й кращими від усіх (не тільки українців), опираючись на свою фальшиву історію й благословення своїх ієрархів РПЦ, яка марить "Третім Римом", на винищення української нації. Неймовірний біль і лють...
Відповісти
2022-11-05 10:45:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
818
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
72
13
4910