Життя повне
Псина
Життя повне див! Починаючи з того, хто тебе народив. Хто зростив, хто любив. Всьому навчив, провчив, впустив, Завів і пустив вздовж світів. Хто тебе через край кохав, Щоденно дбав, себе віддавав. Віддав без усліяких підстав, Підтримував вогник, Що в твоїй тліючій душі догорав. Хто останнім ділився, Бо ж ти друг. І сам не просився, А спокійно підмигнув. Бо чув підтримку, серцем чув. Повне тим хто бажав тобі смерті, Твою усмішку зі спогадів стерти. Ця людина приділила всю себе тобі, Ненависть починається з любові. В убивць не руки — серце в крові. Життя повне див! Починаючи тим, хто тебе створив, Себе уклав в тобі й зарив. Тим хто вогонь в душі палив. Закінчуючи тим, хто тебе вбив...
2025-04-22 19:11:40
1
0
Інші вірші поета
Аа а Ааа ААА аАаа АаАА АаА аааА аа А А аАаА! Тріп Псих Леді зі шрамом на обличчі
Інші поети
تُومِي.
@Tome_nov
Sneha Das
@curiousdreamer
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1624
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2412