PRO
Діана Притула
@dianchyk3
"Не завжди так буде..."
Блог Все
Новости, Цитаты, Интересное
3
105
Новости
5
93
Новости, Мысли вслух, Личное
2
84
Книги Все
Стихи Все
Бо ти інший
Маяк світив, показував якусь дорогу Хоч світло ледве розрізнялось Хотілося просити когось про допомогу Та не було людей, і все від іншого так вирізнялось. Ось день. Вже видно світло і дороги І я стою. А люди повернули Куди ідуть? І я за ними повела ноги І миттю всі мене відчули "Що? Вже повернулася за нами? А ми казали, що потрібно так іти! Світ не міняється! Один стоїть віками Не зможеш нове в світі щось знайти!" Чекайте. Я знайшла, знайшла щось нове "Не говори! Мовчи! Не чуємо!" Я знаю те, що людям невідоме "Йди геть! А то на місці пошматуємо!" Я повернулася. Сама. І знову йду І думала: для чого знати як ніхто не чує? І навіть як всі зміни світу віднайду Для чого, як людей це не хвилює? У стадо шаблонів багато так прибились В житті бояться бути не такими Серед самих себе багато загубились І вже для себе зробилися чужими
5
2
88
Таких як ти нема
Банально, але я не зустрічала таких як ти. І хоч з часом мовчання намагалася переконати себе в іншому Та ти завжди малювався поруч куди б не намагалася піти І з'являвся кращим ,біля того і іншого... Хто ти? Чому завжди переслідуєш у думках ? Чому увірвався таємно у мрії мої? І завжди ти найкращий на кожних шляхах Твоя крапка. Думки. Фото. Не такі як усі... Не такий... Мабуть, ти подобаєшся мені Що ти робиш, скажи? Чому не можу забути? Всі слова. Ті Рядки. Очі. Одяг. Книги. Мрії твої. Так хотілося б час із тобою назад повернути. Я дивлюся із відстані чим живеш, як ти... І радію, хоч так сумно, що не зі мною... І так хочеться якусь причину для нас знайти Щоб бути на "ми" із тобою ...
6
0
104
Не жалію
Я більше не жалію себе, свої вчинки... І на минуле не дивлюся із жалем і жахом Мабуть, так мало бути. Потрібні були всі ці зупинки, Які проводжалися плачем і страхом... Я більше не думаю, що я невдаха, нікчема... Хоча іноді таке допускаю, та зовсім мало... І хоч вже змінила свій зміст моя життєва поема І хоч я слабка, та ще життя не програла. Я більше не думаю, що скажуть люди Вони вже багато зробили, сказали, лишили І завжди в дорозі супроводжувати погляди будуть Та у житті вже багато мене це навчило. Я більше не хочу ридати. Просити. Жаліти. Жаліти про те, що ніколи не зміниш, потрібно забути... Так хочеться від усього далеко злетіти Та зламані мрії не легко вернути... І крила поламані важко лічити. Щоб знову знайти вірний шлях до мети І важко скріпити те, що в серці розбите Очими сліпими знову шлях віднайти... Та я більше не хочу здаватись... Не хочу програти власне життя. Поставлена ціль вимагає мінятись І я змінюся. Злечу. Віднайду своє власне буття.
5
0
180