Все є я

Dmitri Lokashincofe

Все є я, я є все- Головний життя закон, Слухай своє серце, Життя не витрачайте на айфон. Ти і світло, ти і темрява, Все підвладне творцю, Життя земне складне, Жити "легко" негіднику. Час - життя сировина, Все має кінець, В інтернеті шахраї Прочитає швидкий "писар". Тільки думаю я Свій час усьому, Усі негаразди долі Я з усмішкою прийму. Все є я, я є все, Життя Земна мила, Коли в серці кохання- Не страшна й сума. Якщо час прийде Мені загинути у бою, Я в Душі Світло кохання Назавжди збережу.

2023-07-29 20:55:30

18

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Dmitri Lokashincofe

@Олег Шаула вірш філософського змісту, тож треба вдуматися добре щоб вловити суть

Відповісти

2023-07-30 10:07:22

2

Н Ф

Як на мене, все зводиться до кохання. Це те, чим переповнене серце, по самі вінця. Це те, що вихлюпується на рядки. Завдяки коханню гг витримає все, що йому підготувала доля.

Відповісти

2023-07-30 14:28:31

2

Ірина Велика

Мікро-космос = Макро-космос

Відповісти

2024-02-08 22:23:52

1

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2336

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11235