Все є я

Dmitri Lokashincofe

Все є я, я є все- Головний життя закон, Слухай своє серце, Життя не витрачайте на айфон. Ти і світло, ти і темрява, Все підвладне творцю, Життя земне складне, Жити "легко" негіднику. Час - життя сировина, Все має кінець, В інтернеті шахраї Прочитає швидкий "писар". Тільки думаю я Свій час усьому, Усі негаразди долі Я з усмішкою прийму. Все є я, я є все, Життя Земна мила, Коли в серці кохання- Не страшна й сума. Якщо час прийде Мені загинути у бою, Я в Душі Світло кохання Назавжди збережу.

2023-07-29 20:55:30

17

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Dmitri Lokashincofe

@Олег Шаула вірш філософського змісту, тож треба вдуматися добре щоб вловити суть

Відповісти

2023-07-30 10:07:22

2

Н Ф

Як на мене, все зводиться до кохання. Це те, чим переповнене серце, по самі вінця. Це те, що вихлюпується на рядки. Завдяки коханню гг витримає все, що йому підготувала доля.

Відповісти

2023-07-30 14:28:31

2

Ірина Велика

Мікро-космос = Макро-космос

Відповісти

2024-02-08 22:23:52

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5558

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12166