Мелісса Кларк
@gone_girl
я зациклена на відображенні в рожевій воді. пітьма. я блукаю тижнями в своїй голові.
Блог Все
Банк Обкладинок від Юлії Богути
Отзывы и рецензии, Разное, Интересное
3
26
109
Еволюція автора від Юлії Богути
Новости, Отзывы и рецензии, Интересное
5
6
71
Новости, Личное, Мысли вслух
5
5
48
Книги Все
Стихи Все
там, де рідко бувають люди
я почну писати сонети, які ніхто вже не прочитає, бо кому цікаві куплети, де нікого, на жаль, не посилаю? спокій вдихаю повільно, по відміряним метрам.  серце тоді ледь трепотіло... хотіло тихо померти... а зараз розкинувши руки, вміхнусь вітру яскраво! мене не лякають звуки, що тягнуть дерева помалу. я можу губитися часто, шукати з жалем не потрібно. хіба вам зовсім не ясно, що я без ваших «поміток»? що не цікавлять приблуди, які хочуть мене отруїти, бо не сховати правди, вмію лише справжнє цінити! моє серце закрите для більшості мільйонами замків, бо важко його відкрити, коли нищать внутрішній дім... p.s. вірш написаний в рамках гри «вірш за 60 хвилин», ідеологом якої є Слава https://www.surgebook.com/vkol автор теми Ілля https://www.surgebook.com/aslan_silver а тут має бути посилання на його вірш... і воно буде трошки пізніше.
7
2
131
ти — не одна!
«ти — не одна! — так рутинно шепчуть голоси, вагаються казати правду чи може почекати? знову бачиш уламки теплої зорі уві сні, біжиш без зупининки і не можеш наздогнати... камінці створюють мозаїку уяви без границь... дивишся на не закінчену художником картину, де дружний потяг з монотонних лиць закидує камінням «не таку» по-їхньому дитину! необережний крок. впала. мабуть, вивих, але крокуєш вперто до чергового полотна, де дівча збирає з долу останні крихти і знаєш же, що її можуть запросто прогнать! «мила» церемонія, де всі люди в чорному... так, дивно, бо там зима... білий пухкий сніг... серйозні. в них давно по пунктам все оформлено, а на «торжество» прийшли просто для потіх! останнє зображення, де обійми гарячі і напис на побитому склі: «ти — не одна!» посміхаєшся, бо це не ілюзія, а значить ти — ще з легкістю дихаєш! ти — ще жива! p.s. вірш входить до книги https://www.surgebook.com/gone_girl/book/zapisnik
6
0
201
винна
винна. винна потроху, десь постійно і завжди. крити нічим, панове. добийте своїми словами! «а ти всміхатись перехожим нарешті почни, і не будеш ходити в навушниках самотньо ночами!» а я люблю бути одна. мені так тихо завжди з собою. малюю пальцем на вікні застиглі квіти лише водою... винна. винна, але, де саме зрозуміти не можу... чи не тому люди так цькують постійно роками? я очами болісними від сліз зупинитись їх прошу, а їм все мало. мало кидатись тільки ножами. а я не хочу вже слухати. мені треба давно припинити злий шепіт над рухами, який часто може добити... винна. винна, але, на жаль, ще не у всіх гріхах. та складений список цього літа в стакані згорів. можете придумати інший по моїх нових роках, щоправда без мене. не розуміла ніколи «кротів». p.s. вірш входить до книги https://www.surgebook.com/gone_girl/book/zapisnik
5
0
123