Зрада

Кіра Девіч

Була любов,тепер її нема Була довіра, пропала вона Було все ,тепер його нема Хто винен , ніхто не зна Навіть Я Зрада була але чія ? Від кого?І до кого? Слів нема Є лиш пустота Винен Я ,ні Я Звучить десь там далеко Але яка різниця хто?! Яка різниця як ?!За що?! Питання лиш в одному Що далі буде? Ніхто не зна Можливо розійдемось Можливо ні Але навіщо бути разом Якщо любов в пітьмі!

2018-10-17 16:57:44

Інші вірші поета

Кохання Ніч Мир

Інші поети

Creatore di poesie

@Creatoredipoesie

Felkelő Nap

@Lindt

Jason Fairhurst Wall

@forever_is_always_now

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9143

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12199