Лео Лея
2021-09-12 06:31:06
І таке буває...
Особисте, Думки вголос
Цікава штука - життя...
Ти собі плануєш одне, а воно тобі отак - ррраз! - показало фінти усим, чим можна, і ти тільки сидиш (чи стоїш) і очима лупаєш і думка: "І що тепер?"
До чого це я, власне.
Коли було у мене ніжне дитинство, вірші не любила (ні читати, ні вчити), але дуже подобались пісні і казки. Іноді сама пробувала складати ці вищезгадані пісні (досі за них соромно, надіюсь, ніхто мого співу тоді не чув, а якщо чув, то мене не бачив) і казки. Казки складала такі, що потім сама ж у них вірила (і інші теж, бо я вірила і розповідала впевнено) і ще й шукала те, що придумала.
І от. Пройшов час. Я пишу вірші, але не можу написати жодної, хоча б малесенької розповіді чи оповідання...
Як казав один персонаж із мультика: "Дожились..."
Можливо, ближче до років 80-100 до мене прийде моє друге дитинство, і повернеться вміння складати казки... Але кому вони уже будуть потрібні?