Звони ,звони, звони
Будь счастлив ,дорогой мой человек. Будь мил, мой самый милый человек. Мы расстаёмся на века ,не на минуты. Мы разбегаемся на жизнь ,не на секунды. И снег пройдёт, и дождь , и зной , Но обещай мне помнить эту боль. И будет шторм ,и штиль ,и вечный наш покой, Но обещай мне помнить эту боль! Она ведь не спроста сейчас в груди Кровит , кипит и все сжигает изнутри. Она ведь память наша, наш гранит. И эта боль никак не из тоски. Ты сохрани минуты теплоты , и помни чашку чая .... Ты встречу нашу помни ....и звони. Звони ,звони ,когда уже пьяны.
2019-08-26 06:30:12
6
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11508
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3874